Наші герої — вогнеметники вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Вони, ризикуючи життям, висуваються на передній край, виконують бойові завдання зі знищення відкритих вогневих точок, легко броньованої та автомобільної техніки, знищення живої сили противника на відкритому та у замкнутому просторі, розповів військовослужбовець ЗСУ Володимир Горін.
Все почалося 24 лютого 2022 року. "Бункерний дєд", забувши про зобов’язання гаранта-підписанта "Будапештського меморандуму", у приступі своїх імперських амбіцій з метою "денацифікації та демілітаризації" України, оголосив “спєціальную воєнную опєрацію” на території суверенної, незалежної, усім світом визнаної Держави — України. Бліцкриг мав тривати максимум три дні. Ракетні удари по мирних містах, цивільній інфраструктурі, виття сирен — саме так починався ранок 24 лютого. Помилка для рашистів стала фатальною — вони об’єднали проти себе увесь свідомий український народ, якого підтримав увесь цивілізований світ.
Серед перших у величезних чергах під центрами комплектування і соціальної підтримки був і наш герой — Микола Богославець з Богородчанщини. Його не одразу відправили в Збройні Сили України. Починав усе з місцевої територіальної оборони. Щоденно оббивав поріг центру комплектування, поки з 4 березня 2022 року не був направлений у славетну 10 окрему гірсько-штурмову бригаду.
Вперше вступив у бій у складі вогнеметного розрахунку ротного опорного пункту в зоні відповідальності окремого гірсько-штурмового батальйону на Луганщині. З того бою, надавши допомогу своїм важкопораненим побратимам Василеві й Сергію, вивів пораненого з позивним "Паха" і доставив його до пункту евакуації.
У складі підрозділу нищив рашистів під щільним вогневим ураженням збройних формувань російської федерації. У числі добровольців брав участь у зачистці різних населених пунктів. Щільність ворожого вогню була досить високою, проте, це не заважало виконувати бойові завдання за призначенням. Зокрема, і на позиції в районі залізничної станції, під самим носом у рашистів, які перебували навпроти, з іншого боку залізничного насипу.
У перервах між важкими боями, постійним вогневим ураженням ворога, думка линула до улюбленої донечки, до рідних. Так було і того разу, але роздуми перервав артилерійський і мінометний обстріл. У результаті побратим отримав поранення. При спробі евакуації пораненого, Микола раптом відчув різкий біль у грудях. Сам поранений, зумів вийти з-під вогню. Далі були Бахмут, Краматорськ і Тернопіль. Осколок "прилип" до аорти, у декількох міліметрах від серця. Вправні руки хірургів швидко поставили солдата в стрій.
Вже у половині серпня солдат Микола Богославець повернувся в район виконання завдань.
Збройні Сили України у взаємодії із Національною гвардією, підрозділами Сил територіальної Оборони, Силами спеціальних операцій послідовно і систематично знищують загарбників. І саме завдяки таким військовослужбовцям, як Микола Богославець, які чесно й сумлінно виконують свій обов’язок із захисту Батьківщини, пишеться новітня історія України.