Завершивши кар’єру тренера із силових єдиноборств у різних силових структурах й ЗСУ, Анатолій Маюк вийшов на пенсію. Тренуючи спецпризначенців, він став позаштатним масажистом вояків. А вже на пенсії здобув освіту й державного зразка профільний сертифікат з лікувального й спортивного масажу — щоби чинуші від спорту не діставали, розповів товариш загиблого Олександр Загурський.
Відкрив власний приватний кабінет, обійшовши перед тим навчання народних цілителів.
"Будучи на передовій, життєвим кредом Анатолія було: "Хребет на місце ставлю, виправляю защемлені нерви та м’язи, прибираю неврози тощо. Справляюся із наслідками контузій при хронічних головних болях, стресовими фізіологічними розладами — усього не перерахуєш. Але — коли в мене на те є час. Бо головне для мене — бити окупантів…", — йдеться в дописі.
Нехай добрий, світлий спомин про Анатолія Маюка назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав його, любив та шанував.
Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай твоя душа знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають, йдеться в співчутті товариша.
30 липня Анатолію Маюку виповнилося 53 роки. Вічна пам'ять захиснику України!