Володимира Марчака заслали на Кавказ. Непосильно працював в шахтах та пережив радянські табори Отець-декан УГКЦ Степан Скібіцький благословив присутніх молитвою. Він розповів про поїздки калушан на Сяноччину, упорядкування поховань рідних, увічнення пам’яті про єпископа УГКЦ Йосипа Коциловського родом з Пакошівки. Отець ознайомив учасників заходу з оригіналами реєстру народжених парохії Ялина на Сяноччині (перша третина ХХ ст.), писані українською мовою, та поінформував про метричну книгу народжених, вінчаних і померлих за 1864–1945 рр. з Ялина, розповів в. о. директора музейно-виставкового центру Олег Відливаний.
Дослідник зауважив актуальність історико-краєзнавчого дослідження життєпису Володимира Марчака та інших вихідців з Сяноччини, які проживають у Калуші.
У виступі голови товариства «Надсяння» Юрія Соколовського стисло розкрито діяльність товариства від часу створення (1994 р.), охарактеризовано постать його тодішнього керівника Зеновія Назаревича. Учасники заходу мали змогу переглянути фільм «На крилах Надсяння» про життя відомих вихідців з цього краю.
Ведуча заходу Оксана Максим’як розкрила життєвий шлях і творчий доробок Володимира Марчака, прочитала його поетичні твори.
Провідний науковий співробітник Краєзнавчого музею Калущини Іван Тимів проаналізував життя письменника в умовах німецької окупації 1941–1944 рр. Історик охарактеризував подорож Володимира Марчака на Харківщину, ставлення окупаційних режимів (німецького і радянського) до місцевої людності, настрої населення. Підкреслив критичну оцінку Володимиром Марчаком тогочасної дійсності, вказав на важливу джерельну значимість спогадів автора.
Літераторка Світлана Шинкар ознайомила присутніх з найбільш важким періодом життя Володимира Марчака — його засланням на Кавказ, непосильною працею в шахтах, умови життя й порядки в радянських концтаборах. Ці випробування випали на долю письменника у 1945–1951 рр.
Своїми спогадами про вихідців із Сяноччини також поділився Ігор Кучма, директор Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України, який наголосив на важливості пошанування пам’яті про переселенців з Надсяння та облагородження пам’ятних місць, що нагадують про масове примусове переселення українців, організоване радянською владою у березні 1944 року.
Захід завершився читанням поезій калуського літератора й артиста Володимира Равха та переглядом відеофільму Євгена Мазура з виступом Володимира Марчака в Ялині у 2008 році.
Довідка. Володимир Марчак народився 31 березня 1922 року в с. Пакошівка біля Сяніка в батьків, які пов'язані були родинними вузами з Кучмами (баба була з Кучмів), Косарами.
Вихований овдовілою мамою, був одним з шести дітей, осиротілих після смерті батька в 1928 році. Освіту закінчив в п'ятому класі початкової школи. Брати Станіслав і Леон воювали у вересневій кампанії 1939 року. Брат Євген був в'язнем НКВС виселеним до Сибіру з вироком 25 років табору. Наймолодший брат Йосип член УПА загинув під Львовом в 1951 році в боях з НКВС.
Син Римо-католицької матері і батька — Греко-католика, вже після його смерті був вихований мамою у вірності багатовікових традицій, згідно з якими сини приймали віру батьків, а дочки — матерів. Після закінчення початкової школи в Пакошівці мати спробувала віддати його на навчання до гімназії в Сяніку. І хоча тестування в гімназії малий Володимир пройшов на «відмінно», подальше навчання в гімназії в Сяніку було пов'язане з передачею метрики до Римо-католицького костелу. На що мати, Римо-католичка, не дала згоди, сказавши: «Як я поясню своєму покійному чоловіку, там, на небесах, що я віддала метрику сина в костел?»
Володимир Марчак під час війни був змушений служити в німецькому вермахті по грудень 1941 року.
Осуджений радянськими карними органами і відбував покарання таборах у на Кавказі в 1944—1951 роках, потім знову ув'язнений і відбував ув'язнення в мордовських таборах до 1953 року.
Під час Другої світової війни був арештований як український націоналіст, в 1956 р. вийшов на волю.
У березні 1946 року радянська влада ліквідувала на своїй території структури греко-католицької церкви. Подібне рішення було прийнято і на польському боці кордону.
І вже, повернувшись з неволі, Володимир Марчак, після невдалої спроби відродження греко-католицької парафії в Сяніку, бажаючи залишитися вірним східному обряду, пов'язав свою релігійну діяльність з православною церквою.
Все своє життя пояснює причини цього рішення, стверджуючи, що не зрадив греко-католицькій вірі, вірі батьків.
Брав участь у відновленні сяніцької української православної церкви, а також став активним діячем Українського Суспільно-Культурного Товариства.
