Любомир Андріїв згуртував небайдужих, щоб допомогти побратиму Андрієві Насаді, який втратив дві ноги Присутні вшанували пам'яті всіх захисників України, які віддали життя, захищаючи державу від російської агресії, інформують «Вікна».
Міський голова Андрій Найда зазначив, що громада під час Революції Гідності втратила одного Героя, в АТО/ ООС — 10, з початку повномасштабного вторгнення росії — 34. П’ятеро ветеранів померли під час бойових дій, дев'ятеро — пропало безвісти. Загалом — 62 Герої.
Відтак за високий професіоналізм та самовідданість при виконанні службових обов'язків міський голова нагородив: Степана Гриника, Віктора Чернегу, Івана Кудибіна, Іллю Тітка, Любомира Андріїва, Миколу Федоріва, Костянтина Шоста, Ігоря Віблого.
Місто відзначило солдата, стрільця Олександра Бєлова, молодшого сержанта, командира відділення Станіслава Романця, солдата, кулеметника Андрія Фуртаса, солдата, водія Ігоря Келебая, старшого солдата, старшого стрільця Романа Роспопу.
Також міський голова відзначив особовий склад Калуського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки:
- майора, начальника відділення забезпечення Максима Монастирського;
- майора, начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Василя Кравчука;
- лейтенанта, офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Сергія Гаєвського;
- лейтенанта, офіцера відділення призову Ладіслава Дичку;
- головного спеціаліста командування Ірину Балан;
- головного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Людмилу Морис.
Раніше йшлося, що старшого сержанта 80 десантно-штурмової бригади ЗСУ Любомира Андріїва відзначив орденом «За мужність» Президент України Володимир Зеленський. Рішення піти з перших днів захищати Батьківщину калушанин прийняв з перших днів. В результаті опинився у Львівському військкоматі, а відтак — у 80 десантно-штурмовій бригаді.
У коментарі «Вікнам» Любомир Андріїв розповів, що спершу перебував на півдні України, а на другому місяці служби потрапив на Донеччину. Коли покидали південь, місцеві натякали своїми жестами, що буде дуже важко, згадує військовий:
«Жіночки вибігали на дорогу хрестили наші машини на кожному кроці. Я розумів, що там складніше і найважчою частиною мого бойового етапу була Донеччина».
Під час служби познайомився з побратимами-військовими. Серед них був 31-річний Андрій Насада. Як відомо, військовий родом з Негівців підірвався на протитанковій міні, отримавши травматичну ампутацію обох ніг вище колін, втратив 3 пальці правої руки, одне око і частково зір на іншому оці. На той час Любомир Андріїв перебував з травмою вдома. Про свого побратима, звісно, не міг забути та взявся збирати кошти. Зараз завдяки потужній підтримці людей Андрій Насада має шанс стати на ноги.
«Я взявся за його реабілітацію, в першу чергу психологічну. Привіз додому, працював з ним, наскільки це можливо. Зараз Андрій опинився в США, де йому будуть ставити біонічні протези. Надіюся, що він приїде іншою людиною», — каже Любомир Андріїв.
На сьогодні Любомир Андріїв пройшов військово-лікарську комісію у зв’язку пошкодженням (осколок защемив суглобний нерв) і виведений у резерв, очікуючи переведення.
Військовий капелан Савва Дубатовк пішов на війну ще у 2014 році, коли був на Революції Гідності. Зустрівши однодумців, зрозумів, що воєнне братство — це люди, які тебе люблять і підтримують.
«Моя потреба бути капеланом — це не тільки допомагати побратимам. Я і сам набираюся того духу. Коли деякий час з ними не побуду, мені не вистачає повітря», — зізнався отець Савва.
Упродовж 20014-2016 років військовий капелан був з добровольчим батальйоном «Східний корпус» та полком «Азов», що базувалися у Маріуполі. «Азовці» неодноразово зверталися до отця Савви за підтримкою, оскільки не мали свого духівника.
З початком великої війни з росією капелан Савва пише прохання на служіння у полку «Азов», але відповіді не приходить. Тоді почав дзвонити побратимам, де потрібна духовна користь. Відгукнулися 55 і 252 батальйони територіальної оборони, що базувалися у Броварах. Зараз отець Савва має деякі проблеми зі здоров'ям, проте знову надіється стати у стрій. Принагідно вітає калушан з Днем Збройних сил України:
«Вітаю калушан з днем ЗСУ і надіюся, і вірю, що Бог дасть перемогу. Для цього ми повинні ставити Бога на перше місце, бо якщо ставити на друге — ні держави, ні волі не буде. Як каже Святе письмо: «Те що не від Бога воно розвалиться, те що від Бога є, було і буде».
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор
