Фото: Dyktowania Ludzi w Duchu/Facebook Валерія вірила, що отримала дар від Бога. Майбутнє зачаровує, але водночас будить страх перед невідомим. Немає нічого дивного, що людство завжди хотіло його пізнати. Тому ніби було багато осіб, котрі мали такий дар. Серед них французький аптекар XV століття Michel de Nostredame, відомий краще як ясновидець Nostradamus. Залишив після себе написані пророцтва, a їхній зміст до сьогодні розпалює уяву мільйонів, йдеться в публікації Патрика Латача в kobieta.interia.pl.
Фото: Dyktowania Ludzi w Duchu/Facebook
В Польщі аналогічне трактування мав сучасник "медіум з Члухова". Важко визначити, чи Криштоф Яцковскі є в тому найбільш ефективним, але, певно, в популярності йому не можна відмовити. Візіонер роками виблискував в медіях, а його зазвичай драматичні слова потрапляли в заголовки ЗМІ. Катаклізми та збройні конфлікти – то його спеціальність. Був також отець Klimuszko, Stefan Ossowiecki, Agnieszka Pilchowa, Robert Walter. A також скромна кравчиня, чиє життя є готовим сценарієм для фільму.
З голкою та ниткою. Все почалось в Калуші (нині територія України), де 24 листопада 1901 року вона прийшла на світ. Була донькою Eleonory та Józefa Hładków, хоча нині ніхто не знає її під тим іменем. Мати, ймовірно, була домогосподаркою, a талановитий артистичний батько писав п’єси та виступав в шкільних театриках.
Фото: Dyktowania Ludzi w Duchu/Facebook
Їй вистачило 7 класів школи. Наукова кар’єра була скасована на користь улюбленого кравецтва. Професії навчилась в тітки, відкрила власну майстерню. Незабаром стала дружиною тренера калуської футбольної команди Мечислава Сікори. Взяла його прізвище і з того моменту представлялась яко Валерія Сікоржина. Мали двох дітей. Тиша не тривала довго, незабаром вибухнула війна.
Костел пам’ятає. В 1940 році була виселена з цілою родиною і була змушена мешкати в російській В’ятці. Там працювала лісорубом та на тартаку (лісопилці). За рік почала робити в Polskich Siłach Zbrojnych в ZSRR, більш відомих, як Армія Андерса. Опікувалась дітьми, пораненими, вреші, вирушила в дальню дорогу через Іран та Палестину. Отак потрапила до Лондону, що став її новою домівкою. В столиці Великої Британії працювала кравчинею і там померла 18.11.1975 року. Одначе відома як ясновидець та цілителька, що підтверджує табула на місцевому костелі, під іменем św. Andrzeja Boboli:
Виокремлена Божим даром яснобачення, розпізнавання та лікування хвороб – життям жертовним, наче пломенем ясним, несла допомогу ближнім в їхнім терпінню тіла й духу у вірній службі Богу та Польщі. Дехто стверджує, що якби за життя її слухали більш уважно, вона могла б змінити хід історії не лише Польщі, а й цілого світу.
Фото: Dyktowania Ludzi w Duchu/Facebook
Руки, які лікують. Як дитина бачить якісь з’явлення, передчуття ніколи її (Валерію) не обманювали. Хоча дехто називав її "навіженою Валеркою", безпомилково тлумачила випадки та передбачала результати команди TESP-Kałusz, в якій тренером був її чоловік. Бачила також, коли якомусь сусідові загрожує небезпека. Попереджала перед майбутніми пожежами, крадіжками та нещасними випадками. Трагічно переконались в тому працівниці копальні, котрі не послухали Sikorzyny та мали загинути кілька днів пізніше, потрапивши мотоциклом в дерево.
Найкраще її передбачення стосувались не справ локальних, а міжнародних. Рік перед вибухом II світової війни зустріла уві сні Józefa Piłsudskiego. Маршал вказав їй точну дату початку чергового глобального конфлікту, але хіба лише вона в то повірила, 01. 09. 1939 візія справдилась. Але вчасно багатьом стукало в головах та мало хто трактував її з повагою.
Мала також дар оздоровлювати, кращим доказом якого є тисячі листів з подяками. Отримуючи з долонь Валерії лікування променем, багато осіб врятували власне життя.
Добра адреса. Скептики запевняють, що то особливий спосіб для підтримки високого рівні життя. Але Валерія ніколи ні в кого не просила оплати власних послуг. Приймала навіть по кілька десятків осіб щоденно, які покладали на неї власні надії. Серед них була польська еліта на еміграції – військові, політики, артисти. Не дивно, що її поховання стало великою подією, а труна була вкритою біло-червоним прапором Польщі.
Дехто трактував її дім (przy Cranwich 68 w Londynie) не лише як садибу медіума, але й амбасаду польскості. Тут Валерія приймала генералів, видатних письменників, проте ніколи не відмовляла нікому і з пересічних людей. Кравчиня з Калуша ще за життя стала легендою. Нині Валерія трохи забута. Хоча вона навіть дочекалась книжки, присвяченій собі. Репортер Wacław Korabiewicz видав книгу "Serce w dłoniach. Opowieść biograficzną o Walerii Sikorzynie".
Її життя – то неймовірна історія не лише для прихильників паранормальних явищ. "Навіжена Валерка" була просто доброю, працьовитою та непересічною жінкою, яку доля не жаліла.
Для "Вікон" текст переклав Ян ЧАРНЕЦЬКИЙ
