Єдиний шлях, яким можна було підвезти зброю та продукти на "Азовсталь", — повітряний Українських героїв-вертольотчиків телеведуча Леся Нікітюк ексклюзивно показала у своєму проекті «LeМаршрутка» (Новий канал). Телеведуча зустрілася з бойовими пілотами-вертольотчиками, які виконували завдання, літаючи на «Азовсталь» та на острів Зміїний. І вперше для Лесі Нікітюк вони на загал розповіли про деталі своїх місій.
— На цю зустріч я чекала дуже довго! Нарешті приїхала до друзів, з якими познайомилася ще три роки тому на зйомках «LeМаршрутки» на Олешківських пісках. Щоправда, тоді ще не знала, що то майбутні герої! — ділиться Леся Нікітюк. — Той військовий аеродром, на який ми приземлялися три роки тому, був нічим іншим як легендарною Чорнобаївкою! Там і базувалися мої друзі-пілоти.
Основа нашої армійської авіації – багатофункціональний гелікоптер Мі-8, який був розроблений ще на початку 60-х років. За період повномасштабної війни військові льотчики здійснювали на таких вертольотах місії, які весь світ вважає неможливими. Наприклад, літали на завод «Азовсталь», що був останнім форпостом захисників України в оточеному Маріуполі. Єдиний шлях, яким туди можна було підвезти зброю та продукти, повітряний.
— Близько 100 кілометрів ми летіли ворожою територією у тих зонах, які були повністю закриті ППО. Тому польоти виконували вночі, в окулярах нічного бачення, на малих висотах. А коли йшли над морем, то були як на долоні. Розуміли, що кожна «ходка» може стати крайньою. Але летіли! – говорить пілот гелікоптера. — Перевозили багато медикаментів, озброєння, людей. Коли я віз військових полку «Азов» і подивився їм у вічі, то взагалі не побачив там страху. Після 2014 року в нас були «кіборги», так? То це, напевно, «термінатори». Зізнаюся, мені було дуже страшно, а вони наче на звичайну роботу летіли.
Гелікоптери сідали на територію оточеного заводу й не вимикали двигуни, щоб мати змогу миттєво злетіти на випадок обстрілу. Уся операція там, від посадки до зльоту, займала близько семи хвилин:
– У мене тоді наче все життя перед очима промайнуло, — пригадує свої тодішні емоції пілот. — Час зупинився в той момент.
Окрім «Азовсталі», пілоти здійснювали також бойові місії на острів Зміїний. Про них вони розповіли впеерше.
— Наша основна задача — привезти туди ударну групу, потім групу підтримки і, відповідно, забезпечення, — розповідає Лесі Нікітюк інший військовий пілот. — У чому полягала складність завдання на острові Зміїний? Це море, де ми не могли ніде сховатися. Нас було видно з усіх боків. Навіть погодні умови могли бути «за» або ж «проти». Якщо вітер зустрічний, то чути пізніше, а якщо попутний – раніше. Нас завжди там чекали, могли зустріти шквальним вогнем. До речі, літали не у своїй звичній формі. Мали при собі рятівні човни й жилети, спеціальні пристосування, які одягали, щоб не замерзнути у воді, раптом що. Плюс, захисний шолом і бронежилет. Було дуже жарко, але жити хочеться, тому ми вживали максимальних заходів, аби вижити.