Собор Святих Землі Української пропонує 5 цікавих акцентів, які допоможуть дізнатися про Народження Сина Божого Калуський Собор Святих Землі Української пропонує 5 цікавих акцентів, які допоможуть більше дізнатися про унікальну подію Народження Сина Божого, про що було вперше сповіщено нашим прабатькам Адаму і Єві після їх гріхопадіння в раю, інформують "Вікна"
- Рік народження Спасителя
Відомі понад сотню різних методик вирахування цієї вікопомної дати. Але точний рік і день народження Спасителя людству не відомі. Найбільш обґрунтованою датою вважається 749 рік від заснування Риму (приблизно 4 рік до нашої ери).
Беремо до уваги найавторитетніші для нас свідчення, згадані у Євангелії від Матфея (Мф. 2: 1) та Луки (Лк. 2: 1 – 7). З першого свідчення зрозуміло, що Христос народився під час правління юдейського царя Ірода, який, за твердженням історика Йосифа Флавія, царював 37 років і помер у 750 році від заснування Риму, за 8 днів до юдейської пасхи, яка в тому році припадала на 12 квітня. Отже, Ірод помер на початку квітня 750 року, тобто за 4 роки до нової ери.
Друге свідчення у Євангелії від Луки – про здійснений за наказом римського імператора Августа Цезаря всенародний перепис. Через цей перепис Марія та Йосиф прибули з Назарета у Вифлеєм, де у той час і народився Ісус Христос. Август видав едикт про перепис у всій Римській імперії у 746 році від заснування Рима, а в Юдеї цей перепис почався в останні роки правління царя Ірода. Але оскільки перепис розпочався раніше за цю подію, то можна ствердити, що Ісус Христос народився взимку 749/750 року від заснування Рима.
Ще одне свідчення. Євангелист Лука пише, що Хрещення Ісуса Христа Іоаном Предтечею відбулося в п’ятнадцятий рік правління Тиверія кесаря, а на той час Ісус був років тридцяти (Лк. 3: 23). Відомо, що імператор Октавіан Август прийняв Тиверія в співправителі в січні 765 року «від заснування Риму», за два роки до своєї смерті. Звідси п’ятнадцятий рік правління Тиверія починався в січні 779 року, а Ісусові Христу, за євангелистом Лукою, було тоді років тридцять. Звідси виходить, що датою народження Ісуса Христа може вважатися 749 рік «від заснування Риму» (779-30=749).
- Чому саме Вифлеєм?
Хоча праведний Йосиф разом з Дівою Марією проживали в Назареті, але Божа Дитина народилася не там, а у Вифлеємі Юдейському, куди й прибули Йосиф з Марією у зв’язку з переписом населення.
«Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй; І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці» (Лк. 2: 4 – 7).
Земна родина Ісуса Христа прибула до Вифлеєма, щоби виконати закон юдейський. І хоча за римськими правилами проведення перепису, Йосифу й Марії не обов’язково треба було подаватися до свого родового міста, але звичаї юдеїв вимагали, щоб перепис провадився по колінах, по родах і племенах. Тому за Августового перепису юдеї, які жили не в родових містах, поспішали записуватися в містах своїх колін. Йосиф і Марія, що походили з дому і роду Давидового, вирушили до Давидового міста – Вифлеєма.
- Хто перший привітав народженого Христа?
Першими поклонитися втіленому Синові Божому випало на долю не багатим і знатним людям, а бідним пастухам, які стерегли свої отари на околицях Вифлеєма. Їм про народження Спасителя сповістив ангел: «Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах» (Лк. 2: 9 – 12).
- Вифлеємська зірка і волхви
Святий апостол і євангелист Матфей пише, що «Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому» (Мф. 2: 1– 2) .
Слово «волхви» (грец. «магос») має перське походження. У персів волхвами називали мудрих людей, які мали глибокі знання, зокрема в галузі астрономії та медицини. Вони користувалися великою повагою і часто були радниками перських і вавилонських царів. Звичайно, вони прийшли спочатку в Єрусалим – столицю Юдеї і місцеперебування юдейських царів, бо вони ще не знали, де мав народитися новий Цар, Месія.
Зірку, яку у себе на батьківщині побачили волхви, була незвичайною. Деякі вчені намагались пояснити Вифлеємську зірку певним астрономічним явищем (кометою, народженням нової зорі, з’єднанням планет тощо). Але отці Церкви вважають її чудесним явищем, яке не вкладається в рамки астрономії. Святитель Іоан Золотоустий писав, що ця зірка мала ангельську природу, а блаженний Феофілакт Болгарський називав її явленням божественної сили в образі зірки.
- Дари волхвів
За східним звичаям виявляти дарами свою пошану великим людям, волхви принесли Спасителю золото, ладан і смирну. Золото було найдорожчим на той час подарунком. Волхви принесли його Немовляті як Царю. Ладан – загуслий сік дерева, він має приємний запах і вживається при богослужінні як символ жертви. Смирну, або мирру, також добували з дерева. Її вживали переважно для намащування мертвих тіл, бо вона мала властивість зберігати їх від розкладання. Тож в подарунках волхвів бачимо глибокий символізм: золото Спасителю як Царю Небесному, ладан – як Богу, смирна – як Людині, Яка має померти заради спасіння людей.
