Маланка з Белелуї. Чому Ведмідь одягає протигаз?

Публікація спецпроєкту «Зимові свята» — про Маланку в галицькому селі Белелуя, яке не тільки гуртує село, а й щороку збирає з різних регіонів десятки охочих поглянути, як з діда-прадіда святкували настання Нового року.
Переглядів: 1274
Мешканці Белелуї пишаються тим, що попри заборону святкувати за часів СРСР, місцева Маланка майже не змінилася

Маланка — народна назва святкування Нового року. На це свято люди переодягаються в чудернацьких персонажів, ходять гуртом від хати до хати, бажаючи господарям усіляких гараздів. А ще вірять, що так відганяють усіляке лихо, інформує Ukrainer.

Мешканці Белелуї пишаються тим, що попри зміну поколінь та заборону святкувати за радянських часів, місцева Маланка майже не змінилася. І персонажі, і технології виготовлення костюмів практично такі ж, що й минулого століття.

Яскраві та автентичні — слова, якими можна описати персонажів Маланки в Белелуї. Окремої уваги заслуговує їхнє вбрання. Наприклад, костюм Ведмедя шиють із перевесел — скручених у вузол жмутів, заздалегідь підготовленої, висушеної осоки. Перевеслами обшивають основу, а головний убір прикрашають квіткою.

Окремі вулиці, кути (частини села) або присілки (невеликі села поблизу більшого) водять власну Маланку. Раніше маланкувати дозволялося лише чоловікам і ця традиція частково зберігається й досі. Головна героїня свята — Маланка — ходить із супутником Василем, адже за церковним календарем день преподобної Меланії (13 січня) завершує річне коло, а день святого Василія Великого (14 січня) — його починає. Серед персонажів найчастіше трапляються Дід і Баба, Циганка і Циган, Ведмідь, Жид та Смерть. Залежно від регіону склад маланкарського гурту змінюється.

Важливий атрибут святкування Маланки — маска. В деяких поселеннях досі є майстри, які щороку виготовляють їх спеціально до свята. Буває, що маланкарі передають маски своїх персонажів із покоління до покоління. Люди перебираються в персонажів-бешкетників, щоб ніхто не здогадався про витівки одне одного.

Підготовка до Маланки починається з кінця літа: коли заготовляють сіно, то одразу відкладають його на костюм одному з найколоритніших персонажів святкового дійства — Ведмедю. Костюм шиють із перевесел — скручених у вузол жмутів висушеної осоки. Перевеслами обшивають основу — комбінезон (або штани), куртку та шапку. Головний убір прикрашають квіткою, що має відрізнятися від кута до кута.

Маскою белелуйському Ведмедеві слугує протигаз. Місцеві переповідають легенду, за якою нібито місцевий чоловік приніс його в село ще за часів Другої світової війни, і з того часу Ведмеді одягають цей «аксесуар» на Маланку, іноді обшиваючи поверх хутром. У такому образі майже неможливо здогадатися, хто ж грає роль Ведмедя.

Хлопці, які виконують роль Ведмедів, мають бути найвитривалішими серед маланкарів, адже їхні костюми важать 30–40 кілограмів. У такому важкому солом’яному наряді вони мають відходити всю Маланку.

Щороку 8 січня молоді неодружені хлопці збираються, щоб обрати поміж собою, хто виконуватиме роль Маланки, а також розподілити ролі для всіх інших персонажів цьогорічного дійства. Маланкою має бути круглолиций хлопець підліткового віку, а у Смерть та Чорта перебираються старші хлопці, адже ці персонажі беруть участь у борінці — битві за звання найсильнішого кута.

Більше — в публікації "Маланка в Белелуї".