Іван Базюк разом з дружиною прожив 58 років у своєму домі і вже 17 років живе сам Іван Базюк народився 16 січня 1923 року в селі Чорна Тиса Закарпатської област. У сім'ї Базюка Олекси було четверо дітей, серед яких Іван був найстаршим. Про це повідомляє Поляницька сільська рада.
У школу ходив у Чорній Тисі, але тільки до 6 класу, бо після 5 класу був змушений піти працювати, оскільки захворів батько, а Іван був найстаршим сином у сім'ї. Працював у "резовці обробленого дерева". Пізніше тато навчив хлопця "тесати" дерево, що неабияк знадобилось Іванові у дорослому житті.
У 1944-1945 році служив у мадярській армії, був на фронті, який у той час проходив під Коломиєю.
Також Іван літо проводив з татом на полонині, був погоничем корів і биків ("на той час у полонині було 42 бики", пригадує Іван Базюк). Саме на полонині трапився нещасний випадок із татом Івана, який помер літом на свято Іллі у 1947 році.
У 1948 році молодий Іван на прохання вуйка Базюка перейшов жити у Вороненку і одружився.
Тут Іван Олексійович сам заготовив і натесав дерева, побудував хату, сам зробив двері, вікна, а ще меблі у дім: точені ліжка і столи, креденс для посуди, шафу для одягу. Все своїми руками, адже любов до роботи з деревом і навчання тата дали свої плоди.
Разом з дружиною прожив 58 років у своєму домі і вже 17 років живе сам.
Пізніше на замовлення робив "столєрку": дерев'яні вікна, двері.
Крім того, самостійно навчився ветеринарної справи. Пригадує, як серед ночі приїхали по нього і він їхав рятувати корову.
З поважним ювілеєм його вітала велика родина, близькі, отець Володимир та представники влади.
Гості вручили довгожителю подяку, квіти та подарунки. Висловили вдячність ювіляру за його добросовісну, невтомну працю, виховання дітей, онуків та правнуків за яскравий приклад людяності, мужності, сили волі, порядності. Побажали йому родинного затишку, шани, радості й турботи від рідних.
