Захисники України віддали шану легенді УПА. Фото: Руслан Марцінків/Facebook Україна втратила визначну особистість, але пам'ять про нього буде жити вічно, зазначила голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації — начальниця обласної військової адміністрації Світлана Онищук.
Слова підтримки адресували дружині пані Раїсі та старшому сину Ігорю, який сьогодні в лавах Збройних сил України продовжує справу свого батька — боронить рідну землю від ворога.
"Мирослав Симчич зробив дуже багато для того, щоб Україна була незалежною. Саме він командував куренем УПА, з яким розгромили резерв дивізії НКВС під Космачем. Все своє життя легендарний сотенний присвятив боротьбі за вільну і сильну Україну. Та провів за це 32 роки у концтаборах. Але не зламався, він не втратив віри в Україну і свій народ. Тому й ми повинні пам’ятати таких визначних постатей", — зазначив міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Як відомо, на 101 році життя відійшов у вічність сотенний УПА Мирослав Симчич.
За його життя держава все ж таки визнала його Героєм України. Президент України Володимир Зеленський присвоїв Мирославу Симчичу звання «Герой України» з удостоєнням ордена.
Раніше йшлося, що на своє 100-річчя сотенний УПА Мирослав Симчич передав Президенту шаблю.
Мирослав Васильович Симчич (псевдо: «Кривоніс»; народився 5 січня 1923, с. Вижний Березів) — український військовий та громадський діяч, сотеннийУПА, політв'язень, який був 32 роки ув'язнений радянським режимом. Кавалер орденів «Свободи» та «За заслуги», почесний громадянин Коломиї та Львова. Герой України.
У 1941 році вступив у юнацтво ОУН та воював проти німців у народній самообороні. Навесні 1944 року закінчив старшинську школу УПА і став командиром чоти, згодом — сотні.
У лютому 1945 року Кривоніс прославився у бою біля річки Рушір, де сотня «Березівська», у якій він командував чотою, перекривала дорогу підкріпленню, яке йшло на допомогу НКВДистам, оточеним у Космачі. Повстанці обрали дуже вдале місце для засідки, а перед приходом колони розібрали міст. За словами Симчича, у цьому бою вони знищили понад 400 ворогів, але історики називають значно менше число — від 11 до 100 осіб, в тому числі - підполковника Олексія Дергачова. У цьому бою повстанці втратили лише двох бійців, а Симчича було поранено в руку. Після тривалого лікування він повернувся у свою сотню.
Був затриманий у 1948 році. Засуджений до 25 років таборів. Звільнений у 1963 році, проживав у Запоріжжі, у 1968 знову засуджений «за нововиявленими обставинами». Провів в ув’язненні 32 роки. Був звільнений з таборів лише у 1985 році. Реабілітований лише у 2017 році.
