Які документальні фільми про Українську революцію радять калуські науковці?

Текст IV універсалу датований 22 січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 січня 1918 року на засіданні Малої ради Української Центральної Ради, інформує Музейно-виставковий центр Калуської міської ради.

Документ:

• проголошував самостійність Української Народної Республіки;
• доручав Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами (блок держав, з якими Російська імперія залишалася у стані війни, оскільки Перша світова ще не завершилася);
• оповіщав про оборонну війну з більшовицькою Росією;
• декларував основи внутрішнього соціально-економічного устрою.

Перед проголошенням універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: "за" було 39, "проти" — 4, "утрималось" — 6 осіб.

Соборність. 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. У результаті переговорів 1 грудня 1918 року у Фастові УНР і ЗУНР підписали “передвступний” договір про злуку обох республік в одну велику державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про об’єднання двох частин України в одну державу.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, говорилося:

"Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".

Наступного дня Акт злуки майже одностайно ратифікував Трудовий конгрес України.

Серед українців поширене уявлення, що соборність — це одномоментний акт. Насправді це був тривалий процес. Перші заяви про необхідність об’єднання Галичини і Наддніпрянської України звучали ще в середині XIX століття, коли майже в один час про це заявили Кирило-Мефодіївське братство (1846) і Головна Руська Рада (1848). Новий поштовх реалізації ідеї соборності дали Перша світова війна і розпад імперій, а також початок Української революції. Політики УНР і ЗУНР майже одразу після створення обох республік заявляли про необхідність їх об’єднання. Що й було реалізовано 22 січня 1919-го. Однак, завершити процес формування однієї держави завадила окупація українських земель сусідніми державами та суперечки між політиками обох таборів.

За втратою соборності українських земель настала втрата Української державності.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тисяч учасників.

У 71 річницю Акту злуки, 22 січня 1990 року, в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій — “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель та вшанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова.

Музейно-виставковий центр Калуської міської ради подав орієнтовний перелік документальних фільмів, які відображають події Української революції.