Залишили "асвабадітєлі" дружину вдовою, а сімох малих дітей — сиротами. Фото Івана Старчевського з родинного архіву Старчевський Іван Стефанович народився 22.04.1899 року в Боднарові в домі №65. Одружився 22.02.1921 року з Марією Ліщинською, народженою 14.11.1899, донькою Михайла Ліщинського і Катерини Вирстюк. Мали дітей: Йосифа, 1922 року народження, і Анну, яка наролдиллася роком пізніше.
Після смерті 4.12.1924 року дружини одружився вдруге 19.02.1925 року з Марією Ліщинською, народженою 26.12.1904 року, донькою Михайла Ліщинського та Анни Старчевської. Мешкав у домі № 146. Троє дітей померло малими. Вижили Михайло, 1932 року народження, Катерина з 1935 року, Степан з 1937 року, Петро з 1939 року та Марія, 1941 року народження. В цьому ж будинку мешкав і брат Петро з сім'єю.
У книзі "Реабілітовані історією. Івано-Франківська область" (Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. - ISBN 966-428-010-0, т. 2) на сторінці 531 про нього зазначено:
"Заарештований 29.08.1944. Звинувачення: член ОУН. Загинув 31.08.44 при спробі втечі, місце поховання невідоме".
Як джерело інформації наведено справу 7788.
Бажаючи ознайомитися з обставинами його вбивства енкаведистами, я замовив у архіві СБУ Івано-Франківської області зазначену справу, однак вона не містила інформації про Старчевського І. С. Натомість у ній ішлося про людей з Богородчанського району. Тому попросив розшукати справу на Старчевського Івана Стефановича і мені принесли справу 16274П.
Схопили енкаведисти Івана Стефановича 29.08.1944 року. Того ж дня оперуповноважений Степанов виписав дві постанови: на арешт (аркуші 1, 2, 3) і на обрання запобіжного заходу — тримання в тюрмі (а. 4, 5, 6, 7); також провів допит, на якому арештований зізнався про членство ОУН та назвав ще 9 членів, але заперечив свою участь у нападі на опергрупу НКВС напередодні — вночі з 27 на 28 серпня (а. 8). До слова, жоден із названих ним членів ОУН не був тоді заарештований, тобто вони були недоступні НКВС, можливо, через перебування в УПА. Але й зізнання про членство ОУН було рівнозначним смертному вироку, тож таке зізнання могло бути отримане тільки шляхом катувань. Щодо нападу, то такі опергрупи НКВС займалися арештами, які проводили для прихованості під прикриттям темряви. Ця практика була вироблена роками репресій на Східній Україні. І в Боднарові вони одразу після захоплення села ("асвабаждєнія" за їхньою термінологією) провели кілька арештів аналогічним чином у серпні 1944 року (справа 12956П), поки місцева боївка ОУН не вчинила спротив. Це розлютило НКВС і вони схопили людину, яка однозначно не входила до боївки, але яку вони вирішили використати для здобуття інформації про боївку катуваннями.
Наступного дня, 30.08.1944 року, його катували, крім Степанова, ще двоє смершівців: підполковник Меркунін і капітан Кульнєв. Появу тих двох смершівців нічим неможливо пояснити, крім потреби продемонструвати Степанову зразки тортур та їхню ефективність. Утрьох катували і душили. Думали, що задушили, так і нічого з нього не видушивши,. Але він ожив, тож тоді вони папірець намазюкали — ніби врятували від повішення (а. 9). Але ж насправді вони його душили.
І наступного дня, 31.08.1944 року, його катували, поки не закатували. Коли закатували, то в мертвого двічі стрілили і комедію ламали, що застрелили при спробі втечі — ніби реально в тюрмі втікати. Але ж тюрма обгороджена і наявні кілька периметрів замкнених металевих дверей з озброєними охоронцями — на кожному поверсі, на виході з кожного корпусу, на виході з тюрми; та ще є автоматники на вишках по периметру — ніде не втечеш. Тому від папірця, складеного Степановом з тюремним фельдшером Семенцовом і черговим Назаровим (а. 10), смердить брехнею на кілометр. Ще й ніби для збиткування прізвище страченого перекрутили на Страчевський.
Тіла вбитого родині не віддали й місця поховання не повідомили. Залишили "асвабадітєлі" дружину вдовою, а сімох малих дітей — сиротами. А через півроку насаджувана енкаведистами епідемія черевного тифу (шляхом розкидання зарази у криниці) звела зі світу і дружину, тож діти стали круглими сиротами.
Як і на кожній справі НКВС, у правому верхньому куті палітурки наявний друкований наказ жирним шрифтом з підкресленням: "ХРАНИТЬ ВЕЧНО". Ця імперія зла на повному серйозі вважала, що терором їй вдасться утримуватися вічно.
Олег ДРОГОМИРЕЦЬКИЙ, м. Калуш
