Хвороба Лайма — хронічне природно-осередкове трансмісивне (хвороби, збудники яких передаються кліщами та іншими комахами) захворювання, спричинене бореліями і характеризується циклічним перебігом, мультисистемністю уражень.
В січні 2023 року в мешканця сільської місцевості Калуського району працездатного віку зафіксовано випадок хронічного Лайм бореліозу. З анамнезу захворювання встановлено, що більше 5-ти років тому під час збирання грибів у лісі хворого вкусив кліщ, — повідомила «Вікнам» лікар-епідеміолог Калуського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб» Мирослави Гуменяк.
Як зазначила лікарка, за 40 років її роботи (з 1982 року) це всього другий випадок хронічної хвороби Лайма на Калущині. Зазвичай, захворювання проявляється на ранній стадії, причому хвороба Лайма фіксується нечасто: у 2018 році на Калущині зафіксували 10 випадків, у 2019 році — один, у 2020 і 2021 роках — жодного випадку, а у 2022 році — 5 випадків.
Інкубаційний період хвороби Лайма становить 3-32 дні. При класичному перебігу хвороба Лайма починається з місцевих проявів. В місці укусу кліща на шкірі з’являється папула (подібна до укусу комара) або червона пляма з ущільненням, чітко відмежована від здорових тканин. Зона почервоніння поступово розширюється (мігрує), сягаючи 20-50 см у діаметрі, при цьому центр її поступово блідне.
Ця пляма є раннім проявом хвороби Лайма, яка у 80% випадків може завершитися на цій стадії. Хворий відмічає загальну слабість, нездужання, підвищення температури, головний біль, порушення сну. Іноді (20% випадків) така пляма впродовж місяця не появляється. Почервоніння після укусу кліща швидко зникає і людина заспокоюється. Проте, інколи, при відсутності такої плями з червоним вінчиком (20% випадків), проявляються клінічні прояви з боку опорно-рухового апарату, серця, шкіри, нервової системи, очей, інших органів, які хворий не може пов’язати з укусом кліща і звертається до різних спеціалістів – дерматолога, кардіолога, ревматолога, невропатолога і вкрай рідко до інфекціоніста.
Відсутність знань у багатьох лікарів про особливості перебігу хвороби не дозволяє своєчасно розпізнати та лікувати її, запобігти можливості переходу однієї стадії в іншу. Розвивається хронічна хвороба Лайма, при якій на передній план виступають ураження суглобів, які виявляють у понад 60% хворих. Вони характеризуються появою набряку, гіперемії в ділянці суглобів та обмеженням їх функції. Притаманна симетричність ураження суглобів, процес має не постійний, а рецидивуючий характер. Тривалий (протягом кількох років) запальний процес може призвести до деструктивних змін у хрящах та суглобах. Здатність борелій проникати через плаценту може бути причиною різного ступеня уражень плода. Діагноз у таких випадках встановити дуже складно і можна лише завдяки застосуванню специфічних методів дослідження.
За словами Мирослави Гуменяк, у першому випадку хронічної хвороби Лайма за її практику, хворий лікувався в невропатолога, а після госпіталізації йому було зроблено аналіз на бореліоз та розпочали необхідне лікування в інфекційному відділенні. А у щойно виявленому випадку чоловіка тривалий час турбували суглоби і він лікував артрит. Хронічні випадки хвороби Лайма зазвичай лікуються важче, ніж класичні випадки, коли хворобу виявляють на ранній стадії.
Також, вірогідно, є невиявлені випадки хронічної хвороби Лайма: люди лікують різні захворювання, не пов’язуючи їх з укусом кліща давніше.
На території Калуського району збудників хвороби Лайма було виявлено в кліщах, зібраних поблизу сіл Завій, Підмихайля, Пійло, Довгий-Войнилів, Мислів, Мошківці, Станькова, Стефанівка, Боднарів, Бережниця, Болохів та міста Калуш. Крім того, в пробах кліщів, зібраних поблизу сіл Завій і Бережниця в 2011 році виявлено збудника Ку гарячки, а в 2005 році неподалік села Завій — збудника кліщового вірусного енцефаліту. В 2011році кліщі, зібрані поблизу села Довга-Войнилівська були інфіковані збудниками групи кліщових плямистих гарячок. В 2017 році у кліщах, зібраних поблизу села Підмихайля, у 2022 році біля сіл Завій і Слобідка, виявлено збудника туляремії. Ці території вважаються природно-осередковими щодо вказаних захворювань і вимагають особливої уваги з боку медпрацівників відносно можливого зараження людей.