Вдома на Євгена чекають дружина та двоє дітей — Головне завдання бойового медика — евакуювати пораненого з позиції чи поля бою, стабілізувати його та передати на наступний етап надання медичної допомоги, — говорить медик. — Сьогодні всі знають про так звану золоту годину — це час, коли є всі шанси врятувати людину, надавши їй необхідну долікарську допомогу. Тож, після отримання повідомлення про пораненого, наше завдання — якомога швидше дістатись до нього. Чіткі, вправні та злагоджені дії підрозділу евакуації значно підвищують шанси на порятунок.
Євген зауважує, що наразі є можливість швидко доправити пораненого у стабілізаційний пункт. Адже, якщо порівняти з 2014 роком, скоротилось так зване плече доставки. Утім, є і певні проблеми, зокрема брак спецтранспорту.
— Специфіка нашого підрозділу полягає в тому, що ми не маємо сталих позицій, взвод виконує завдання в різних місцях. Основна проблема — вивезти пораненого безпосередньо з лінії зіткнення. Щоразу евакуація під обстрілами — це ніби лотерея: проскочимо чи ні, адже ворогу байдуже, що це машина із червоним хрестом. Плюс дороги — це ж не асфальтоване шосе… Бракує гусеничного чи всюдихідного легкоброньованого спецтранспорту. Бували випадки, коли виїжджає евакуаційна машина, застрягає в болоті, а її витягати їде інша.
Вдома на Євгена чекають дружина та двоє дітей. Вони пишаються чоловіком і батьком, який не став ховатися та разом із побратимами з перших днів став на захист країни.
— Я можу сказати багато гучних слів про патріотизм та любов до Батьківщини, і, звісно, то все буде щира правда. Але, якщо без пафосу, — те, що ми робимо сьогодні тут, на передовій, — це питання виживання України як держави та нації. Нині працює закон джунглів: виживає сильніший. І якщо ми зараз не зможемо захистити себе, не відіб’ємось від російської наволочі, то робити це доведеться нашим дітям. А я хочу, щоб мої діти жили в мирній, вільній країні, саме тому я тут.
