Знімаючи звірів, важливо це робити з обережністю, без різких рухів, — радить Василь Фіцак Василь Фіцак розповів «Вікнам» про роботу над виставкою, в горах та над виданням якої книги працює.
Фотоапарат в горах — невіддільна частина спорядження гірського рятувальника. Коли з'являється вільна хвилина від роботи Василь Фіцак фотографує краєвиди та диких тварин. Розповідає, що у його архіві є десятки тисяч фото п’ятирічної давнини. Проте на виставку відібрав лише найкращі.
У експозиції можна побачити ліси, окремі вікові дерева, комах та інших тварин. Головна увага зосереджена на зелених насадженнях, каже калушанин:
«Більшість людей люблять ліс. Ліс — це свіжість, своєрідна атмосфера. Хочеться звернути увагу до проблем лісів, з якими сьогодні стикаються люди. Масові вирубки та інші чинники. Хочу звернути увагу на те, що наше повсякденне життя, відпочинок має відбуватися з турботою про довкілля. Ми ці «зелені скарби» маємо оберігати. Адже вони мають і господарське значення, і оздоровче, і виконують функцію регулюванн води тощо».
Василь Фіцак каже, що пейзажі фотографувати нескладно. Важливо, щоб було відповідне освітлення, підібраний ракурс. Складність виникає при фільмуванні тварин і птахів.
«Можу сказати, що у мене одного виду є понад 100 кадрів. А от вартими уваги можуть бути один, два, три», — зізнається рятувальник.
Один із найважчих кадрів — фото соні лісової. Це гризун родини вовчкових. Активна переважно у вечірні та сутінкові години. Фотограф годинами очікував відповідного моменту, а світлину робив зі спалахом.
«Кадри флори й фауни потребують терпіння і часу. Очікування впіймати кадр приносить задоволення. Ти маєш можливість спостерігати за поведінкою тварини. Ти бачиш як тваринка ставиться до твоєї присутності. Терпіння — це плата, яку мені доводиться платити. Хоча мене це зовсім не обтяжує», — зізнається калушанин.
Знімаючи звірів, важливо це робити з обережністю, без різких рухів. Особливо це стосується плазунів. Бо якщо людина починає надмірно турбувати тварину, то вона часто буває агресивною, може шипіти (змії) або завмирає.
Розповів Василь Фіцак і про роботу в горах. Зокрема, поділився випадком, як прийшлося рятувати молодого чоловіка, який пішов у похід, зібравшись на найвищу вершину, нехтуючи погодними умовами. Як наслідок, спускаючись вниз, втратив видимість та орієнтацію.
Так, турист не пройшов реєстрацію в гірських рятувальників. Тому про зниклого ніхто не знав. На щастя, господарі житла, де проживав чоловік, сповістили про те, що його немає, адже мав повернутися. Ситуація завершилася позитивно, а потерпілий, сподівається гірський рятувальник, зробив висновки.
Рятувальник наголошує на правилах поводження туристів в горах:
«Найбільше, що мене вражає — недбалість людей стосовно гір, безвідповідальність. Якщо ви бачите ускладнені погодні умови, ризики й небезпеки, які загрожують життю треба обирати інші варіанти. Наприклад, відпочинок в лісі чи піднятися на невисокі гори, де погодні умови не є складними».
Також помилкою є те, що люди у гори взимку ходять самі. Адже якщо є хтось поруч, це взаємна підтримка, як моральна, так і фізична. Не варто розраховувати й на допомогу ґаджетів у горах, адже при мінусовій температурі вони швидко розряджаються, каже Василь Фіцак.
Ще одним хобі Василя Фіцака є краєзнавство. Як відомо, калушанин займався дослідженням дзвонів місцевих майстрів, поховання вояків Першої світової війни і просто проводив розкопки на території Калущині.
Нині краєзнавець працює на книгою «Дзвони Калущини», де описані всі дзвони, які знаходяться на території колишнього Калуського адміністративного району. Вже оцифровані тексти та фото. Цьогоріч Василь Фіцак планує презентувати це видання. Продовжується дослідницька робота і над калуськими похованнями. В довіднику «Калуський Некрополь» будуть описані поховання відомих громадських та військових діячів.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор
