Штурмова та бомбардувальна авіація завдавала ударів по цілях на Зміїному, а винищувачі — прикривали їх Олександр — бойовий льотчик. Його літак — фронтовий винищувач МіГ-29. Позивний — «Каспер».
— Це ім’я привида з мультфільму, — сміється пілот. — Каспер — добрий і приязний. Він неочікувано з’являвся і непомітно зникав. Це схоже на нашу роботу.
У травні 2022 року льотчик-винищувач брав участь у повітряній операції зі звільнення острова Зміїний. Згодом здійснював винищувально-авіаційне прикриття дій бомбардувальників і штурмовиків під час звільнення Правобережжя Херсонщини, інформує Повітряне Командування "Захід".
На його рахунку — три збиті крилаті ракети та три Shahed.
За визначні особисті заслуги в захисті країни Олександр нагороджений орденом Богдана Хмельницького.
У тривалій розмові Олександр розповів "АрміяInform" про бойову роботу льотчика. Про те, що відчуває пілот перед польотом і під час виконання бойових завдань, про аеродроми та небо, про повітряні бої, про друзів і ворогів.
Про участь у повітряній операції зі звільнення острова Зміїний Олександр згадує, що його відрядили на один з оперативних аеродромів для бойової роботи. Тут він узявся до виконання завдання з винищувально-авіаційного прикриття дій штурмової та бомбардувальної авіації, літаків Су-25 та Су-24М під час повітряної складової операції зі звільнення острова Зміїний.
— Усе ретельно планувалося в Командуванні Повітряних Сил ЗС України. Льотчики ознайомилися з задумом операції й почали виконання завдань, — розповідає Олександр. — Літаки підіймалися в небо з різних оперативних аеродромів. У визначеному районі в небі винищувачі зустрічалися з ударною групою і на малій висоті разом прямували до острова.
Штурмова та бомбардувальна авіація завдавала ударів по цілях на Зміїному, а винищувачі — прикривали їх.
— Наша пара МіГ-29 виходила в зону чергування в Чорному морі на відстань близько 100 кілометрів від узбережжя. Завдання — перехоплення ворожих повітряних суден, виконання демонстраційних дій. Ми мали зробити все, аби російські літаки не загрожували і не заважали нашим бомбардувальникам і штурмовикам атакувати цілі на острові. Росіяни випускали по нас ракети. Ми маневрували, аби уникнути ураження, — каже Олександр. — У цей час ударна група завдавала ударів по наземних цілях. Як вони це робили — ми не бачили. Кожного польоту ми чекали від них у радіоефірі певних кодових слів, які означали успішне завершення виконання завдання. Це був найочікуваніший сигнал для нас. Після відходу ударної групи на безпечну відстань ми також залишали район чергування та поверталися на оперативний аеродром.
