Дякуємо, Воїне, за захист! Вічна пам'ять Герою! У 47-м наш земляк зумів стати найкращим батьком та чоловіком у світі. Разом із другом «з нуля» створити успішне підприємство із виготовлення столярних виробів. Працею його роботящих рук — ошатними дверима й лавками — сьогодні зустрічає не один храм Рогатинщини. Багатьом оселям додають затишку вікна та сходи, виготовлені у цій міській майстерні, інформує Рогатинська громада.
Але найголовніше у свої 47-м Ігор Іваськевич став тим, хто беріг людей і щодня наближав Україну до перемоги. У дні війни наш краянин, який досконало умів працювати з деревом, став Захисником. Від 3 червня 2022 року виконував бойові завдання у складі стрілецької роти. А з 29 листопада 2022 року разом з побратимами спрямований у гарячі точки Донецької області.
23 лютого сумна звістка прийшла з фронту. Дружина Іванна Іваськевич зі сповіщення дізналася: «нема найкращого». Її коханий чоловік, стрілець 3 стрілецького відділення, «отримав поранення, не сумісні з життям в результаті ворожих штурмових дій». Добре серце Ігоря зупинилося 21 лютого поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області.
Згадуючи про Захисника, рідні й друзі в один голос зазначають — це була неймовірно світла людина.
Наш Герой народився 18 квітня 1976 року у селі Бабухів Рогатинської громади. Навчався у школі в рідному селі, згодом здобув фахову освіту в Івано-Франківському художньому професійному училищі №3. Здавна любив працювати з деревом, тож старався досконало навчитися столярної майстерності, розвинути рідкісний талант, подарований йому Богом.
Після закінчення училища Ігор Іваськевич проходить службу в армії, працює у комбінаті комунальних підприємств м. Рогатина. Трішки згодом у нього з другом визріє ідея розпочати свою справу. Вони зважуються на створення власної майстерні з виготовлення дерев’яних виробів.
«Нам часто казали, що двоє чужих людей, врешті-решт розбіжаться, бо важко вести спільне підприємство, особливо, коли воно розвивається, — зізнається колега загиблого. — Але між нами з Ігорем ніколи не було сварки. Таку людину, як мій друг, важко знайти. Безвідмовний, щирий, людяний, завжди вмів все зробити і старався усім допомогти. Він був не просто колега по бізнесу, за ці роки ми як брати стали, рідні душі».
У 2005 році Захисник створює сім’ю. З дружиною Іванною стараються дати гарне майбутнє сину Ростиславу та донечці Яринці, яких у любові до Бога виховують достойними людьми. Наш земляк також добрий брат, односелець, друг, а віднедавна — побратим.
В дні війни Ігор Іваськевич відкладає роботу у своєму столярному цеху й бере у руки зброю. 3 червня у зв’язку з мобілізацією призваний на військову службу.
«У нього були проблеми зі здоров’ям, але він вирішив іти захищати. Казав: «Ми маємо самі іти, не чекати сповіщення»», — пригадує сім’я.
Згодом були довгі дні й ночі в очікуванні та молитві. Родина вірила, проте 21 лютого Ігор Іваськевич не зателефонував з «нуля» рідним.
Завтра — 24 лютого. Рік, відколи Україна живе в іншому вимірі — повномасштабної війни. За 12 місяців лютого Рогатинська громада втратила 17 Героїв. Ще один Воїн Світла став до лав небесного війська напередодні цієї гіркої дати.
Схиляємо голови у молитві за душу полеглого Захисника, просимо у Бога сили й витримки для його родини, щоб пережити цю невимовну втрату.
