Михайло після перемоги хоче об'їхати всю Україну. До війни Михайло займався будівельним бізнесом. Працював у Бельгії 8 років, потім переїхав до Києва, мав свої будівельні бригади, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ імені полковника Дмитра Вітовського.
До війни з медичною практикою Михайло не був знайомий взагалі. Курс медичної підготовки пройшов вже тут, в ТрО. Каже, що він отримав достатньо знань, щоб надавати першу медичну допомогу і доправляти поранених до шпиталю. Завдання Михайла — витягнути пораненого з зони бойового зіткнення, зупинити кровотечу, надати первинну медичну допомогу та якнайшвидше доправити до евакуаційного центру, де пораненим займаються вже професійні лікарі. Аптечками та іншим медичним обладнанням бойові медики повністю укомплектовані, бійці також мають при собі аптечки відмінної якості. У розпорядженні Михайла є автомобіль швидкої допомоги.
«Головне — не боятись. Лізти, хлопців витягувати — і все».
Михайло каже, що багато поранених було в перші тижні 2023 року, коли ворог пішов у наступ. Було багато кульових поранень, контузій, шокових станів, але найбільше було — осколкових. Каже, що за цей період було близько 26 поранень, 6 з яких — контузії. На жаль, одного побратима не вдалось врятувати. Але всі інші успішно пройшли курс лікування, реабілітації і майже всі уже повернулись назад у стрій.
До бійців в Михайла є порада — бути уважними, не висовуватись зайвий раз з окопів, слухати «прильоти» ворожої артилерії і вчасно ховатись від снарядів.
За час війни в підрозділі сформувався надзвичайно дружній колектив. Незважаючи на те, що бійці уже по 7-8 місяців на передовій і їм дуже хочеться побачити рідних, близьких — вони всі мають бажання і надалі захищати Україну. Морально-бойовий дух бійців на високому рівні, каже Михайло. На питання, чи існують якісь проблеми, Михайло відповідає, що проблеми завжди є і будуть, але вони є другорядними і не заважають бійцям виконувати завдання щодо захисту України. Всі проблемні питання обговорюються всередині підрозділу і вирішуються на місці.
«Я був майже у всьому світі, а в Україні — «нормально» ніде»
Коли завершиться війна, Михайло каже, що в першу чергу хоче здійснити подорож разом зі своєю сім'єю та об’їздити всю Україну, побачити всі визначні місця. Каже, що об’їздив пів світу, а в Україні мало де бував.
