Сергію Сові було 36 років. На прохання сина Президент вручив його батькові посмертно звання Героя України Напередодні на Софійській площі Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання Героя України загиблому в Ізюмі військовому Сергію Сові. Це на його руці був синьо-жовтий браслет, фото якого облетіло увесь світ і стало ще одним свідченням страшних злочинів окупантів. Син загиблого воїна тоді просив президента нагородити тата як героя, інформує "ТСН".
“Він нам поспівчував, це для нас дуже важлива ця підтримка, важливо розуміти, що наші втрати важкі відбуваються не задарма. Еліна президенту навіть подарувала браслет з українською символікою”, — розповідає дружина полеглого бійця.
Світлина з ексгумації тіл у Ізюмі восени облетіло увесь світ — на ній синій і жовтий браслети на почорнілій руці закатованого росіянами українця. І саме зі цим браслетом Оксана одразу упізнала чоловіка.
"Браслети, він з ними не розлучався ніколи. І це дітьми подаровані браслети", — каже жінка.
Сергію Сові було 36 років, на війну пішов добровольцем ще у 2014. Служив у Повітряних Силах України, доставляв боєприпаси в Донецький аеропорт. У 22-му захищав Україну на Харківському напрямку.
“19 квітня він ще зміг вийти зі мною на зв'язок перед боєм. Сказав, що Оксан, дуже складна ситуація, ми не знаємо скільки ми зможемо тримати рубежі, але ні метра нашої землі я не віддам”, — переповідає розмову із чоловіком Оксана.
З того часу Сергій вважався зниклим безвісті, аж доки українські сили не звільнили Харківщину і світ не побачив чергові докази геноциду українців. Сотні могил, сотні закатованих і неопізнаних тіл. Але коли Оксана побачила світлину, зрозуміла — це її чоловік ще до офіційних висновків експертизи.
"Було опізнання і тоді все стало на свої місця. Крапка була поставлена", — пригадує вона.
Журналісти познайомилися з Оксаною, Маратом і Еліною — ще коли Сергія не поховали. Через слідчі дії затримували видачу тіла і саме тоді хлопець розповів про свій лист президентові, в якому просив якомога швидше повернути тіло батька до рідного Нікополя, а ще нагородити його.
"Це тяжка нагорода, був дуже радий, що тато отримав цю нагороду, хоч і посмертно", — каже Марат.
Маратові тільки виповнилося 15, а він, як і тато, хоче йти захищати Україну. Оксана ж готується давати свідчення у міжнародних судах. Каже за пів року було багаторозмов зі слідчими і підтримки від усього світу.
"Люди просто писали, але я була розчулена неймовірно. Бо слова підтримки це так важливо", — переконує вона.
Після нагородження сім’я бійця повертаються до зраненого обстрілами Нікополя. Попри обстріли їхати з міста родина не хоче, чекають на перемогу в впевненості, що коли вони вдома, їх оберегіє тато.
"Дуже часто сниться, що я десь уже падаю, то він хапає за руку мене і каже, куди ти зібралася. Це була його остання фраза: "Куди ти зібралася?" Все буде добре", — переконана Оксана.
