ВІКНА 22 роки поруч!

Боєць 102 бригади мріє побувати на матчі мадридського "Реала" на стадіоні "Сантьяго Бернабеу"

Навідник протитанкового відділення роти вогневої підтримки 76 батальйону Сергій, 31 рік, родом із Прилук Чернігівської області. У Надвірну переїхав за місяць до війни. Працював там на одній з фірм фахівцем зі складської логістики.
Переглядів: 783
Сергій зараз воює як навідник протитанкового гранатомета СПГ-9 «Спис»

Коли почалася війна — пішов добровольцем у територіальну оборону. Два місяці батальйон дислокувався у Надвірній. Бійці тренувались, несли службу на блок-постах та на об’єктах критичної інфраструктури. Через два місяці батальйон переїхав у Донецьку область, а там уже стало «цікавіше», розповів Сергій зі 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ імені Дмитра Вітовського.

Спочатку він був стрільцем, потім пройшов курс навчання і перейшов у протитанковий взвод, і зараз воює як навідник протитанкового гранатомета СПГ-9 «Спис».

Каже, що СПГ-9, хоча і призначений для ураження броньованої техніки, — танків, самохідно-артилерійських установок, з нього йому зручніше працювати по нерухомих цілях, таких, як ворожі бліндажі, опорні пункти. Час від часу відділенню вдається завдавати втрат ворогу на позиціях. На питання, скільки російських солдатів відділенням було ліквідовано, Сергій чесно зізнається, що не може дати чітку відповідь, адже відстань до ворога велика (близько 3 км). Проте з дронів добре видно, як москалі після попадання нашої гранати метушаться, шкутильгають, повзають та відтягують кудись поранених. Для ураження ворожої рухомої техніки практичніше застосовувати ручні протитанкові засоби, такі як РПГ, Джавелін та інші, каже Сергій.

На побут у Сергія та його побратимів немає особливих нарікань, адже всі чудово розуміють, що жити вони будуть не у 5-зіркових готелях, а там, де доведеться. Обладнують собі місця у підвалах закинутих будівель, щоб був надійний захист від ворожої артилерії. Іноді міняють місце дислокації, щоб ворог не "вирахував". Сплять на дерев’яних саморобних ліжках. Проте команда готова зносити усі побутові незручності заради перемоги над ворогом.

Сергій каже, що настрій у його відділенні — бойовий, хлопці готові до бою, роботу свою знають. Команда працює злагоджено.

Після війни Сергій хотів би поїхати відпочити кудись з дружиною. У нього є мрія — побувати на матчі мадридського футбольного клубу «Реал» на стадіоні «Сантьяго Бернабеу», бо він є палким фаном «Реала».