На кухні кулінарного телепроєкту калушанину вдалося приготувати страву з шоколадом і... кров'ю. Фото: СТБ «Вікнам» вдалося поспілкуватися з Віктором Волошиним, який розповів про закулісся телешоу, як вибирався з окупованого Херсону з сім'єю та поділився новими планами.
Любов до кулінарії Віктор відчув ще у ранньому дитинстві. Ще тоді був впевнений, що улюблене заняття стане справою всього життя. Інших варіантів професій не розглядав. Так, у віці 5 років, самостійно приготував свою першу страву — борщ. Як пригадує, тоді нікого не було вдома. Тоді сам взяв продукти і за бабусиним рецептом почав готувати.
В 16 років вступив до Івано-Франківського державного коледжу технологій, бізнесу на спеціальність «Виробництво харчової промисловості». Згодом — до Львівського університету на інженера м'ясної промисловості. Згодом на професійній кухні калушанину трапилися добрі шефи, які показали сучасні технології, рецептури. Бо, за його словами, в Україні не дуже якісно розвинута кулінарна освіта.
«Тебе навчають за збірником рецептур 1962 року, багато застарілої інформації. Тобі навіть не показують класичну французьку кухню», — каже Віктор Волошин.
Шеф-кухар розповідає, що йому завжди подобалося готувати і бачити радісні емоції людей, які куштують його їжу:
«Для мене це такий філософський момент, коли ти приносиш людям радість».
Кулінарія познайомила Віктора і з дружиною родом з Херсону, яка працює кондитером. Каже, що двом на кухні не тісно — кожен готує за своїм бажанням. Кулінарія для пари не є домашньою рутиною, як у багатьох, а те, від чого отримуєш задоволення. А ще Віктор кулінарію сприймає як науку, постійний розвиток. А з професійними кухарями може годинами розмовляти про їжу:
«Є багато людей, які сприймають кулінарію як науку. Зробити на кухні город — взагалі немає питання: із землею, зі всіма необхідними елементами. А потім — проводити експерименти зі смаковими поєднаннями».
Шеф-кухар зізнається, що готує вдома повсякденні страви. А ще полюбляє вуличну їжу, проте старається готувати не швидку їжу, а щоб це було корисно.
До участі «МастерШеф» калушанин вже мав 15 років досвіду на професійній кухні: починаючи від роботи в барі — до шоколатьє.
Оселедець, муніципальна варта і блокпости Херсона
«Навіть те, що ти з Калуша і побував в окупації, зіграло велику роль у тому, що потрапив на шоу», — зізнався шеф-кухар.
Ледь не в останній момент Віктору Волошину вдалося евакуюватися разом з сім'єю з Херсона до рідного Калуша. Зізнається: жити в місті, де панувала повна анархія, було дуже страшно.
На третій день війни Віктор вистриг собі оселедець на голові, щоб підтримати свій моральний дух і емоційний стан. В окупаційному Херсоні тоді панував хаос і недовіра. В місті не було ні СБУ, ні поліції, більшість місцевих жителів евакуювалися. Віктор вирішив піти до місцевої муніципальної варти, в якій зібралися близько 200 чоловіків, щоб хоч якось підтримувати елементарну безпеку. Так, майже два місяці Віктор ходив з рацією та навушником у вусі, щоб передавали інформацію про небезпеку. Та, врешті, жити в Херсоні стало дуже небезпечно. Вдалося з дружиною, її родиною та котами евакуюватися в останні дні, коли окупанти пропускали автомобілі цивільних людей.
«Так, вже о 5.30 стояло 700 машин. Тесть старший чоловік, тому орки пропускали деякі моменти, адже на будь-якому блокпосту тебе могли роздягнути і питати про татуювання. Вони зупиняли людей, щоб із них зробити «живий щит». Наші воєнні знають, що іде евакуація мирного населення, а орки знають, що вони не будуть стріляти по людях. Так вони захищалися», — каже калушанин.
На кожному кроці окупанти просили алкоголь і сигарети, виглядали вони огидно, зовсім не виглядали на професійний військових, згадує Віктор. Калушанин розповів про той момент, коли його ледве не розстріляли. Тоді росіяни побачила галицьку прописку і сказали фразу: «Оо, Мішаня, бандеровєц». В той момент розумів, що потрібно вести діалог, адже можуть розстріляти. Спокійно пояснив, що хоче вивезти сім'ю у безпечне місце. На щастя, все обійшлося. Проте дорога була важкою: кожних 5 км зупиняли, 200 км їхали майже 18 годин та ще й потрапили під артобстріл, коли вдалося дивом вижити.
«МастерШеф» дав поштовх «Ідентифікації їжі»
Залаштунки «МастерШефу» має багато нюансів. Це і зйомки тривалістю по 16-18 годин, і довгі постінтерв'ю, і відсутність часу на підготовку до приготування страв. Проте найважчим було моральне напруження і невідомість, чого ж очікувати від суддів. Віктор зізнається, що на початку шоу болісно сприймав критику — якось навіть ледь не знепритомнів. Проте потім зібрався і вирішив: хай усе йде своїм шляхом.
На проєкті зрозумів, що хоче розвиватися в кулінарному напрямку «антриф’южн», коли передаєш сільську атмосферу в приготуванні сучасної їжі. Так і виник авторський проєкт «Ідентифікація їжі» з українськими стравами на новий лад. Переконаний, що потрібно викорінювати радянщину і шароварщину, яка вплинула на розуміння української кулінарної культури.
«Хочеться показати, що ми нічим не гірші, ніж французи та італійці, що у нас є своя самобутня культура. Потрібно передавати відношення культурної спадщини молодому поколінню, адже ми не просто «борщ» і «вареники», а набагато глибше», — зазначив ідейний натхненник проєкту.
Віктор Волошин дає пораду тим, хто хоче потрапити на «МастерШеф». Важливо розуміти, що після проєкту буде медійність і впізнаваність. Тому, якщо людина не готова до цього, на шоу іти не потрібно. А ще важливо сприймати кухню не як домашню рутину, а як творчість і не боятися експериментувати.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
