Як "Парова машина" у виконанні Ярини Квасній з Прикарпаття стала трендом на ТікТоці

Автентична пісня "Парова машина", виконана Яриною Квасній, співачкою та літературознавицею, вже майже тиждень збирає неймовірно велику кількість переглядів у ТікТоці.
Переглядів: 17252
Я люблю ТікТок, бо це ніби за 20 хвилин побувати і на концерті, і на стендапі, — зазначає Ярина
За словами Ярини Квасній, відео про "Парову машину" було записане на кіностудії Довженка буквально за кілька хвилин, як закінчилася "Леся Квартиринка" — це одноденна музична подія, котру вже другий рік організовує Ярина зі своїми подружками і друзями.

— Я тоді виступала у складі гурту "Дичка". Це був мій перший виступ на сцені перед такою великою кількістю людей. Тому після виступу було дуже багато емоцій, дуже добре розігрітий голос — тому і сталася така ситуація, — поділилася Ярина зі "Суспільним".

@kvas.nii дякую, Боже, за дахдотерс! «Парова машина» — автентична українська пісня. На відео ситуативно пригадалося однойменнне музпереосмислення у виконаннні групи DakhDaughters #пісня #музика #лесяквартиринка #кіностудіядовженка #шулявка #акустика #співаємо #олексій #вспишка #відео #спів #українське #україна #співи #дахдотерс #дах #паровамашина #singing #sing #song #songs #ukrainian #ukrainiangirl #ukrainiansong ♬ оригінальний звук - Kvas.nii

Ярина зізнається, що здивувалася, що відео стало трендом у ТікТоці:

— Коли я його опублікувала, я очікувала, що отримаю декілька приємних коментарів та вподобайок від своїх подружок, але щоби від стількох людей — ні.

Чому пісня завірусилася, не знаю, бо глибини людської психіки не завжди зрозумілі, але я страшенно рада, що набагато більше людей дізналися і про моїх улюблених Dakh Daughters, у чийому виконанні я вперше і почула саме таку "Парову машину", і що ще більше людей дізналися про автентичну версію пісні й загалом про автентику. Я тішуся.

Чому тобі подобається народна пісня? Чому, на твій погляд, така музика сьогодні стає популярною?

— Звернення до автентики для мене — це про свободу, зокрема у співі. Коли не обмежують гучність чи барву твого індивідуального звучання, а навпаки — дають широчезний простір, котрий залишається при цьому в рамцях того чи іншого канону.

Під час проживання колективного травматичного досвіду ми можемо не мати твердої певності в нашому "сьогодні" чи "завтра". Тому й повертаємося до нашого умовного "вчора" (історичного, автентичного, рідного). І воно дає основу для бойової стійки!

Розкажи загалом про себе, про участь у гурті "Дичка" та як бачиш сольні виступи?

— Загалом я змалку звикла, що в житті перманентно повинен бути спів: хоровий, святковий, автентичний, церковний, естрадний, терапевтичний… Та який завгодно! Співати дорівнює говорити. Бути гучними дорівнює бути живими. Подобається, як в моєму рідному селі (село Залуква, Івано-Франківська область, — ред.), наприклад, можуть перекинутися декількома реченнями з сусідніх вулиць і дуже чітко одна одну почути. Це дуже по-живому!

Гурт "Дичка" — майже випадкова пригода. Існує він досить давно. Усі, хто є учасниками/цями цього гурту, — унікальні й талановиті. Я ними захоплююся! І дуже щаслива, що мала змогу разом попрацювати-повиступати на "Лесі Квартиринці". Це надзвичайно!

За якими трендами у ТікТоці слідкуєш і як загалом бачиш цю мережу для власної творчості?

— Я люблю ТікТок, бо це ніби за 20 хвилин побувати і на концерті, і на стендапі, і на чиємусь виступі чи перформансі; подивитися, що люди творять, що одягають, що їх бентежить, а з чим вони навчилися справлятися; з чого сміються і за чим плачуть. Такий антропологічний зріз повсякдення.

А саме для творчості ТікТок (у моєму випадку) — це тільки платформа, можливість поділитися, але ніяк не вихідна точка.