Прихильники цього руху мали на меті влаштовувати масові бійки та заворушення. Не виключено, що такі дії були спрямовані на дестабілізацію внутрішньої ситуації в Україні. Працівники поліції оперативно спрацювали та запобігли негативним проявам такої поведінки та скоєнням кримінальних правопорушенням. На сьогодні активність цього руху спала.
Про кримінальну відповідальність за організацію масових бійок та заворушень розповів калуський суддя-спікер Володимир Онушканич.
Тим не менше, хотілося б отримати більш детальну інформацію про кримінальну кваліфікацію правопорушень, дізнатись за якими статтями можуть порушуватись кримінальні справи за масові бійки та заворушення?
— Верховною Радою України 5 квітня 2001 року прийнято нормативний акт під назвою Кримінальний кодекс України. Це основний кримінальний закон, котрий визначає, які суспільно небезпечні діяння вважаються кримінальним правопорушенням і яке покарання повинна понести людина за його вчинення. В цьому випадку слід звернути увагу на 12 розділ цього кодексу під назвою «Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності».
Серед переліку статей розділу виділяється стаття 294 «Масові заворушення». Це організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.
Яке покарання передбачає ця стаття?
— Стаття 294 КК України містить дві частини. Якщо говорити про першу частину, то передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років. Згідно з класифікацією кримінальних правопорушень – це тяжкий злочин. А частина друга передбачає ті самі дії, що і перша частина, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, але покарання є дуже суворим– це позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.
Чому саме цю статтю можна інкримінувати прихильникам руху?
— Склад кожного кримінального правопорушення складається із 4 частин, це об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона. Діяння що утворюють цей злочин можуть виражатися у двох формах: організація масових заворушень та активна участь в них. Безпосереднім об’єктом є громадський порядок, а масові заворушення це порушення громадського порядку натовпом, який бешкетує. Слід сказати, що організація масових заворушень та активна участь в них, не є злочином, якщо масові заворушення не супроводжуються насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд.
Тобто сама по собі організація масових заворушень та активна участь у них не карається законом?
— Абсолютно вірно, організація масових заворушень та активна участь не утворюють складу злочину згідно з конструкцією ст. 294 КК України, якщо не має насильства над особами, погромів, знищенням майна, захоплень будівель. При цьому, одне лише знаходження в такому натовпі не утворює складу злочину. Але це лише до моменту, допоки масові заворушення не супроводжуються активними діями, чи, принаймні, спробами до їх вчинення. Організація масових заворушень – це збудження у маси людей негативного, ворожого ставлення до громадського порядку, підбурювання натовпу до непокори, до вчинення опору працівникам поліції, застосування сили, заклик до учасників натовпу до погромів, підпалів, знищенням майна, збройного протистояння та інших безчинств. Під насильством з боку учасників масових заворушень треба розуміти нанесення ударів, тілесних ушкоджень стосовного однієї чи багатьох осіб. Застосування насильства можливе і по відношенню до представників влади чи правоохоронців, наприклад з метою звільнення затриманих.
Чи можливе покарання за статтею масові заворушення, коли дії з організації масових заворушень були виконані, проте не доведені до кінця за обставин, які не залежали від самих виконавців?
— Так, у цьому випадку дійсно настає кримінальна відповідальність за готування до злочину і кваліфікується за ч. 1 ст. 14 і ст. 294 КК України. Наприклад, під час масових заворушень можливі підпали. Підпали це вчинення дій, які призводять до загоряння споруд чи майна, незалежно від того, що вогонь вчасно встигли погасити і підпалений об’єкт не зазнав суттєвого пошкодження. Активна участь у масових заворушеннях полягає у безпосередньому вчиненні їх учасниками насильства, погромів, знищення майна. Умисне знищення майна, наприклад, у торговому центрі, вчинене шляхом підпалу, якщо воно спричинило загибель людей чи завдало тяжких наслідків, кваліфікується за частиною 2 цієї статті, та застосовується покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.
Роз’ясніть поняття «тяжкі наслідки»?
— Поняття «тяжкі наслідки» – це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (втрата зору, переривання вагітності, непоправне знівечення обличчя) одній чи декільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом чи більше особам, великих матеріальних збитків державі, громаді, приватним організаціям або окремим особам.
З якого віку може наставати кримінальна відповідальність за скоєння ст. 294 КК України?
— Законодавець у кримінальному кодексі зазначив, що відповідальності за скоєння ст. 294 КК України підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося 16 років. Проте, особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, посягання на життя, працівника правоохоронного органу, умисне тяжке тілесне ушкодження та ін. Це означає, що, якщо під час масових заворушень буде скоєно один із перерахованих злочинів, то неповнолітній все одно понесе покарання.
Яке ще покарання передбачає кодекс до учасників масових заворушень?
— Стаття 304 кримінального кодексу передбачає покарання за втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність. Наприклад, дії організаторів можна додатково кваліфікувати за цією статтею. Якщо у злочинну діяльність втягнули дитину, яка досягла 14 років, то за це передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи (дитини, якій менше 14 років) караються позбавленням волі на строк від 4 до 10 років.
Крім того, законодавством передбачена адміністративна відповідальність, яка полягає у притягненні батьків до відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов’язків.
Підготував головний спеціаліст із забезпечення зв’язків з ЗМІ Олег ОНИСЬКІВ
