Завдяки Григорію Васильовичу скарбниця національної культури збагатилась на понад півсотні пісенних музичних творів Народився Григорій Васильович 20 лютого 1951 року в Пермській області, де проживав до 4 класу. Пізніше з батьками повернулися в село Долішній Лужок Дрогобицького району Львівської області, інформує пресслужба ПНУ.
Після закінчення Самбірського культосвітнього училища був призваний до лав радянської армії, де вже відзначився організацією вокально-інструментального ансамблю навчального полку, який мав великий успіх. Квітучими паростками успіху проростали спроби Григорія на мистецькому полі.
З 1971 року, повернувшись додому, навчався в Дрогобицькому музичному училищі, співав у хоровій капелі під керуванням відомого і талановитого хормейстера Олега Цигилика. Під час спілкування з митцями, що творять високе мистецтво, Григорій відчув потребу в здобутті вищої освіти і став студентом музично-педагогічного факультету Івано-Франківського педагогічного інституту. Його запросили до інструментального квартету «Усмішка» як гітариста. Інструментальний ансамбль «Усмішка» супроводжували виступи чоловічого вокального квартету «Легінь» та заслуженого діяча мистецтв України, талановитого тенора Михайла Сливоцького. Колектив гастролював у багатьох країнах світу. Яскраві сторінки мистецького життя надихали Григорія на успіхи у його творчості.
Упродовж професійної діяльності в університеті Григорій Васильович проявив себе талановитим фахівцем у царині мистецтва, творцем і новатором в аранжуванні пісенних мелодій, справжнім патріотом рідного краю з виразними національними переконаннями. Зерно любові до національної культури та мистецтва Григорій Васильович щедро засівав у студентські душі, а його щоденна праця плекала майбутню педагогічну та мистецьку еліту Прикарпаття.
Завдяки натхненній творчій праці Григорія Васильовича скарбниця національної культури збагатилась на понад півсотні пісенних музичних творів на слова здебільшого прикарпатських поетів та численними аранжуваннями пісень.
Багато пісень народилося на вірші Ярослава Ткачівського, серед яких «Каштанові свічі» , «Подаруй мені себе», «Мій тато» у виконанні народних вокальних ансамблів «Росинка» та «Гуцулочок», чудові пісні на слова С. Пушика «Солов’їний день» у виконанні М. Сливоцького, «Тополі-раїни» – у виконанні О. Максакова. Свої найкращі твори Григорій Васильович упорядкував і видав збіркою «Солов'їний день».
Життєвий шлях Григорія Васильовича Котика – це взірець людської гідності, добропорядності, самовідданої праці на благо українського народу, кажуть колеги.
Колектив університету висловлює щирі співчуття дружині професорці Тетяні Миколаївні Котик та її родині. Вічна пам'ять!
