Минулого року Назарові виповнилося всього 30 років. У загиблого залишилася дружина і двоє дітей Спогадами про рідного сина з "Вікнами" поділилася мати загиблого Парасковія Гецко.
Народився Назар Гецко в 1992 році в селі Дубовиця Войнилівської громади Калуського району.
Закінчив дитячу музичну школу в рідному селі по класу акордеон. Навчався у місцевій школі, згодом вступив до Войнилівського професійного ліцею за спеціальністю "Бухгалтерський облік". Потім пішов в армію. З 2014 року став учасником бойових дій на Сході України. Пройшов "Іловайський котел".
Свого часу їздив на заробітки до Польщі. Навчився ремонтувати автомобілі. Відкрив у Калуші СТО. Згодом вже з коханою дружиною Марією переїхав до Калуша, тут купили квартиру. У пари народилося двоє дітей — донечка Анастасія та синочок Остап. Також Назар мав активну громадську позицію, був депутатом Войнилівської селищної ради.
За словами матері, закохані дуже любили один одного. Часто влаштовували собі романтичні вечори. Назар присвячував коханій дружині вірші, адже в душі був творчою людиною. Марія відчувала себе щасливою і захоплено слухала поезію чоловіка. Здавалося, що ще потрібно для щастя? Просто жити й любити. Та прихід війни зруйнував всі плани та мрії.
24 лютого чоловік став до лав ЗСУ. В той день сказав мамі:
«Мамо, це моя Україна, я буду її захищати», — розповідає Параскевія Гецко.
10 місяців головний сержант стрілецької роти батальйону територіальної оборони був на «нулі». Було дуже небезпечно, морально і фізично важко. Не було можливості ані нормально виспатися, ні відпочити. Хлопці по три тижні не могли помитися. Та Назар не падав духом, підтримував побратимів. В Інтернеті навіть є відео, як загиблий Герой грає на фортепіано в розбитій школі й виконує українські пісні.
Параскевія Гецко розповідає, що сама намагалася підтримувати свого сина і побратимів. Завжди старалася втішити добрим словом, піддати хлопцям духу, телефонувала, щоб цікавитися ситуацією на фронті.
Одного разу Назар травмував ногу на фронті, його одразу відправили до госпіталю, де пробув цілий місяць. Чоловік хотів якомога швидше закінчити лікування, адже розумів, що побратимам потрібен командир і підтримка. Врешті калушанин повернувся до своїх та ненадовго. Смерть несподівано застала мужнього воїна. Дружина в день перед смертю мала недобре передчуття, розповідає мати загиблого Героя:
«В той день,14 лютого, на день Валентина Назар замовив для Марійки цілий букет красивих троянд. Тоді вона сказала, що дивно, що букет так швидко зів'янув, адже зазвичай квіти Назара довго стоять свіжими. Тоді наступного дня нам сказали, що Назара вже немає з нами».
Так, Назар Гецко загинув під час ворожого авіаудару в селі Малинівка, що у Запорізькій області. Тоді військовий підписував хворим хлопцям рапорти й ракета потрапила в один із підвалів, каже пані Параскевія.
Мати пригадує свого сина як людину із гострим відчуттям справедливості, набожним, відповідальним і люблячим. Так, зараз ще один син Параскевії Гецко на передовій — Віталій, за якого вона дуже хвилюється і дуже любить.
Параскевія Гецко принесла до редакції «Вікон» вірш, який син Назар написав ще у 2014 році, який не може залишити байдужими.
Я не герой — промовив доброволець,
Тільки у серці жме як у тисках
Що кат прийшов на нашу Батьківщину
Зрівняти в крах, що нам дає наша земля.
А я готовий в цій землі лежати,
Щоб не ступила ворога нога,
Щоб панував вже МИР на нашій Україні,
Щоб не пролилася мамина сльоза,
Я хочу чути тьохкіт солов'їний,
Струмочок чистий у гаю.
А не зрадливих можновладців,
Які почали цю війну.