Прикарпаття попрощалося з 27-річним воїном Петром Гав'яком, який загинув на обороні Бахмута

Біля рідного дому бійця за участі священників з Болехівського, Долинського, Вигодського та Витвицького деканатів ПЦУ і УГКЦ відбулася поминальна панахида.
Переглядів: 1173
Молодий Петро назавжди полишив дружину Дарію, маму Надію, сестру Марію, брата Андрія

15 березня 2023 року громада попрощалася з мужнім, хоробрим захисником України Петром Гав’яком, повідомляють "Вікна" з посиланням на фейсбук-сторінку Болехівської міської ради.

Хлопець служив у лавах Збройних Сил України водієм-машиністом екскаватора відділення інженерної техніки інженерного взводу батальйону матеріального забезпечення військової частини. Був вірним військовій присязі. Виявивши стійкість та мужність загинув у бою за Батьківщину 4 березня 2023 року у Верхньокам'янську Бахмутського району Донецької області.

Звістка про загибель нашого земляка Петра Гав’яка шокувала рідних та знайомих, адже його цінували, любили та поважали за золоті руки, добре серце та величезну любов до людей.

Провести 27-річного Героя останньою земною дорогою прийшли рідні друзі, однокласники, односельчани, побратими, представники місцевої влади, всі, хто знав Петра. Біля рідного дому бійця за участі священників з Болехівського, Долинського, Вигодського та Витвицького деканатів ПЦУ і УГКЦ відбулася поминальна панахида.

"Так само як Бог прийшов на цей світ боротись, так і ми прийшли в нього для боротьби. Нині це боротьба із зовнішнім ворогом. Тільки ми можемо нести цей хрест. Кожен солдат — в окопі, в розвідці, в небі — захищає нас, часто ціною власного життя. Петро обрав шлях воїна, який попри все б'ється за тих, кого він любить. Завдяки його жертві й відвазі ми живемо і продовжуємо боротьбу. І хоч життя людське на землі має своє закінчення, його подвиг житиме вічно! Тепер він в небесному пантеоні національних героїв!" — зазначив священник Олександр Васютин під час прощання з воїном.

Вчителька Галина Юріївна запам'ятала його енергійним хлопцем з великим добрим серцем, який завжди був готовий допомогти: "Петро закінчив наш освітній заклад. Це був хлопець невимовної енергії. Йому було мало класних кімнат і коридорів, бо він не міг всидіти на місці без діла. Часто просив дати йому бодай якусь роботу, щоб допомогти".

Молодий Петро назавжди полишив дружину Дарію, маму Надію, сестру Марію, брата Андрія

Під тужливу мелодію оркестру колона рушила до церкви, де провели чин відспівування. Далі траурна процесія в супроводі військових та під заупокійний дзвін вирушила до сільського цвинтаря.

Церемонія прощання з Героєм завершилася виконанням Гімну України «Ще не вмерла Україна» та під звуки автоматних черг. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові ставши навколішки подарували матері Героя на вічну пам’ять про подвиг сина, захисника і Героя України.