Андрій Кузик народився 14 квітня 1984 року в Ямниці. Від початку російської агресії та повномасштабного вторгнення щиро переживав за свою країну. А коли рідна Ямниця втратила перших Героїв, Андрій твердо вирішив стати на захист Батьківщини і в липні 2022 року пішов на війну добровольцем.
Солдат Андрій Кузик служив на передовій гранатометником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти однієї з військових частин.
12 березня 2023 року Захисник прийняв свій останній бій під час виконання бойового завдання — чергування на вогневій позиції. Загинув Герой внаслідок танкового обстрілу українських позицій військовими формуваннями рф на лінії зіткнення в Луганській області, йдеться в повідомленні Ямницької громади.
Від важкої травми, отриманої на війні під час виконання бойового завдання, помер Захисник із села Ямниця Ігор Кушніренко на позивний "Добряк".
Ігор Кушніренко народився 21 червня 1978 року в Ямниці. Від самого початку неоголошеної війни в зоні АТО (ООС), ризикуючи власним життям, пішов на Схід України оберігати мирне небо. А коли розпочалося повномасштабне вторгнення, у квітні 2022 року Герой став на захист рідної Батьківщини від загарбників, інформує Ямницька громада.
Cтарший лейтенант Ігор Кушніренко служив на передовій командиром кулеметного взводу стрілецької роти однієї з військових частин. У січні 2023 року Захисник отримав важке поранення у зоні бойових дій поблизу міста Соледар Донецької області і відтоді перебував на лікуванні. На жаль, 15 березня серце нашого земляка зупинилося від отриманих важких травм.
"Усією громадою висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким Захисників, які віддали своє життя, оберігаючи Вітчизну. Вічна пам’ять, вдячність і слава загиблому Герою України!" — йдеться в співчутті земляків.
15 березня під час бойових дій з ворогом поблизу населеного пункту Роздолівка Донецької області загинув Герой України Ярослав Осташук, 1996 року народження, житель села Космач Дзвиняцької громади, повідомила депутатка Івано-Франківської обласної ради Марія Рудик.
"Я добре знала Ярослава, познайомилися з ним в Радомишлі на початку війни. Він воював у складі 10-ї ОГШБ. Приємний, добрий, простий, відвертий і надзвичайно відкритий хлопець! В нього завжди горіли щирістю очі, він був справжнім, таким яким мав би бути кожен з нас! Я ніяк не можу повірити в його загибель", — пригадує Марія Рудик.
Ярослав пішов на фронт в перші дні війни. Він загинув, щоб жили інші, і такі, які втікають, ховаються, бояться, і очікують, питаючи з дивану, коли це закінчиться, — йдеться в дописі.
"Як так, ще недавно, два тижні тому спілкувалися в місті Франківську, пили каву, говорили про реалії жорстокої війни... А сьогодні прикра звістка просто прибила... А закінчиться це тоді, коли воїни-патріоти здобудуть Перемогу України! В той час, коли багато інших жаліють дати кілька гривень, щоб підтримати фронт! А ще інші думають як знайти можливість, щоб втекти з країни, а потім приїхати у вишиванці і вітати з Перемогою...", — зауважує депутатка.