Щоб побачити живу історію загиблого 46-річного Героя, достатньо навести телефон на пам'ятну таблицю Це вже другий цифровий пам'ятник у Калуській громаді, встановлений з ініціативи громадської організації "Спогади України". Щоб побачити живу історію загиблого 46-річного Героя, достатньо навести телефон на пам'ятну таблицю чи інший архітектурний об'єкт з QR-кодом та перейти в додаток "Bank of memories", завдяки якому можна переглянути відео в режимі доповненої реальності.
Такий проєкт став можливий завдяки Андрію Меланчику, автору ідеї стартапу "Bank of Memories", а також засновниками ГО "Спогади України" Владиславу Цюпі й Мар’яні Ковальчук.
Вшанувати пам'ять Любомира Фединяка прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади, колеги та студенти. Священнослужителі міста освятили меморіальну дошку. Присутні мали можливість переглянути відеоролик про життєвий шлях військового.
Любомир Фединяк народився 23 січня 1976 року в селі Кропивник, що на Калущині. Навчався в Кропивницькій неповній середній школі. З дитинства любив спорт, займався легкою атлетикою.
В 1991 році вступив до Івано-Франківського технікуму фізичної культури за спеціальністю «Фізична культура» та отримав диплом з відзнакою. В 1995 році створив щасливу сім'ю з дружиною Русланою, де народилося двоє дітей — син Назарій та донька Яна.
Любомир був чудовим батьком, любив організовувати для родини активний відпочинок: похід у гори, поїздки до моря.
В 1999 році закінчив Тернопільський державний педагогічний університет. Здобув вищу освіту та здобув кваліфікацію «Вчителя фізкультури». Трудову діяльність почав у 1994 році в ДЮСШ «Сокіл» на посаді тренера-викладача з волейболу.
З 2000 року працював у Калуському політехнічному коледжі викладачем, а з 2007 — обіймав посаду заступника директора з виховної роботи.
Любомир Фединяк був професіоналом у всьому як педагог, тренер, заступник директора. Під його керівництвом втілилося багато патріотичних та творчих проєктів. Очолював волейбольну команду «Нафтохімік», яка була багаторазовим переможцем змагань регіонального рівня. Навіть у складні часи не втрачав оптимізму, вмів підбадьорити, ніколи не відмовляв у допомозі. Був надзвичайно хорошою і позитивною людиною.
За сумлінну працю, високий рівень професіоналізму був нагороджений численними грамотами та подяками адміністрації коледжу та обласного відділення комітету фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки Калуської міської ради, обласної держадміністрації та обласної ради.
12 лютого 2015 року був призваний на військову службу та брав участь в антитерористичній операції на території Донецької області.
Після повномасштабного вторгнення росії Любомир Фединяк знову взяв до рук зброю, щоб захищати суверенітет України. Зв'язок з гранатометником гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу зник на початку березня 2022 року. На жаль, гірка новина про смерть нашого захисника підтвердилася. Герой України мужньо та саможертовно загинув 7 березня 2022 року під час наступального бою з військовими формуваннями росії поблизу села Слобода-Кухарська Київської області.
У коментарі «Вікнам» директор Калуського політехнічного коледжу Петро Гринькевич поділився спогадами про загиблого Героя. Каже, що Любомир Фединяк мав добрі людські якості та ніколи не міг стояти осторонь подій, які відбувалися в Україні.
«Любомир — постать особлива, це чудова людина, чесна, справедлива. Вимогливий як до себе, так і до всіх. Він не міг бути осторонь тих подій, які відбувалися в державі. Я пам’ятаю, коли він був учасником Студентської революції на граніті, Євромайдану, Революції Гідності. Він був патріотом держави, який залишив гарний слід за собою, виховав чудових двоє дітей. В коледжі його люблять і поважають. Ми знаємо, де він похований в селі Кропивник, їздили на могилу, вшановували річницю. Всі в колективі його любили й поважали», — розповідає Петро Гринькевич.
Рідні Любомира Фединяка біля інтерактивної дошки, яку також встановили на фасаді Кропивницького ліцею. Фото: Міська рада
Виокремив директор коледжу і сильні спортивні здібності Любомира Фединяка, зокрема, в армреслінгу.
«Сильний спортсмен. Володів надзвичайною силою. У армреслінгу ніхто його не міг перемогти», — згадує Петро Гринькевич.
Викладач фізичної культури Василь Антонюк згадує, що його вихованець був незамінним:
«Я пишаюся Любомиром Богдановичем, ми колись його називали Любчик. Він був моїм вихованцем. Протягом багатьох років виступав за наш навчальний заклад, був одним із кращим волейболістів. Хоч він і легкоатлет за професією, але вибрав волейбол. Все, за що брався, виконував чесно і відповідальністю. Енергійний, запальний, вмів людей заохотити. Ми сумуємо за ним. Кажуть незамінних людей нема, але насправді є: Любомира Богдановича ми не можемо замінити».
Ірина БОРАЧОК, журналістка
