Про це повідомляє Музейно-виставковий центр Калуської міської ради, інформують «Вікна»
З нагоди 100-річчя відомого художника та політв'язня відбудеться виставка творів та документів.
Довідка. Петро Гаврилович Савчин народився 29 березня 1923 року в селі Чертіж Жидачівського району Львівської області.
Талант до малювання виявився у Петра ще в шкільні роки. Мрія вчитися професійного малярства у Львові не збулася – не так через матеріальну скруту, як через небажання батька і мачухи підтримати цю мрію фінансово. Вчитель малого Петра, інженер Трильовський, намагався пояснити очевидну вигоду науки для такого обдарованого хлопця, але позиція родичів була несхитною – ні! Рік навчався різьбярства по дереву в Жидачеві, а потім пішов у науку до шевця.
Протистояння польській санаційній політиці, неприйняття реалій першої радянської окупації, участь у загоні самооборони після вибуху війни, активна боротьба з гестапівцями, підпільна робота у сотні Гонти-Гамалії, призов до червоної армії, поранення, демобілізація, повернення в УПА, арешт, табори – більшість цих фактів біографії художника є своєрідною квінтесенцією життєпису цілого покоління.
Обставини склалися, що Петро Савчин все ж потрапив до червоної армії. Він устиг повоювати з німцями, був поранений і залишився інвалідом на все життя.
Посвідка про інвалідність стає добрим прикриттям для підпільної боротьби. До 1946 року фронтовик Савчин успішно підтримує вісьмох бійців з бункера біля села Чертіж: постачає їм харчі, одяг, боєприпаси. Заарештований 1 серпня 1947 року, звільнений 21 червня 1956-го. 21 вересня 1992 року прокуратура Львівської області реабілітує громадянина Савчина Петра Гавриловича.
Після звільнення з табору в 1956 році він їде на Закарпаття, а з 1957 року оселяється в Калуші. Одружується з Анастасією Василишин, яка теж спробувала, яка теж спробувала принад «сталінського раю» на лісоповалі.
У 1998- 2002 роках були створені 32 роботи, об’єднані темою боротьби з тоталітарними режимами — нацизмом та більшовизмом. Це був своєрідний подвиг: Петро Савчин на той час був смертельно хворим. Роботи майстер ще за життя передав у власність місцевому історико-краєзнавчому музеєві. Був лауреатом обласної премії ім. Я. Лукавецького (до речі, разом із ним премію отримала Параска Хома — теж яскравий представник народного примітиву. — Авт.). Помер Петро Савчин у серпні 2003 року
