Отець Михайло каже, що важливим моментом є те, щоб капелан був поряд з військовими, а десь в штабі чи в тилу. Все його капеланське життя — в одній сумці. Це Євангеліє, антимінс (для можливості служити будь-де служити Літургію), єпетрахиль, підрясник, Хрест, Чаша і ложечка для Причастя, Дискос, повідомляють "Вікна" з посиланням на фейсбук-сторінку 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Отець Михайло каже, що перебування на фронті — найцікавіша служба для священника. Переконаний, що ніде так щиро не моляться як в полоні, тюрмі та на війні. Кожної неділі знаходиться в храмі та на бойових позиціях, бо не всі воїни мають можливість бути на Службі Божій.
"Стараємося обꞌїздити позиції, де найважче, де хлопці можуть впасти духом, щоб допомогти і побути трошки з ними. Їздимо різним транспортом, яким є : ремонтуємо, ламаємо і знову ремонтуємо", — розповідає військовий капелан.
Хоч і отець Михайло за віросповіданням греко-католик, проте не ділить людей за віросповіданням. Каже, що більшість людей — християни. А ще вважає, що такої щирої молитви як на фронті на мирній території немає. Воїни вміють бути вдячними за те, що прожили день, повернулися з бойових позицій, на відміну від звичайної цивільної людини, яка живе в мирі.
"Тут люди чистіші і правдивіші ніж в мирному житті. Тут їм немає, що таїти і що втрачати", — додає священнослужитель.
Отець Михайло каже, що важливим моментом є те, щоб капелан був поряд з військовими, а десь в штабі чи в тилу. Бо тоді немає потреби в такому капелані, адже можна завжди підꞌїхати авто до найближчої церкви. Зізнався, що ще жоден раз не добув до кінця у відпустці, адже відчуває провину, що не поряд з хлопцями.
