В експозиції Вітольда Сеньковського переважають портрети. Фото з виставки: Дмитро Федорців Як війна позначилася на творчості? Чому відмовився від власної майстерні? Який типаж моделей здебільшого любить малювати? Про це та більше — у розмові «Вікон» з калуським художником Вітольдом Сеньковським.
З початком повномасштабного вторгнення калушанин не знав, як себе реалізувати у своїй улюбленій справі, — переважали такі почуття, як розгубленість і невпевненість.
«Загалом війна негативно вплинула на творчість. Кожна людина, звісно, якось реагувала на ці події. Комусь це дало поштовх, можливість себе яскравіше виразити. Мені було складно, мене загальмувало. Не знаєш, як реагувати. Однозначно, що це катастрофа для країни, людей. Але як художник ти не завжди можеш себе виразити в цій темі. Не хочеться впадати в примітив, малювати прапор та контур України», — поділився митець.
А ще Вітольд Сеньковський втратив майстерню, адже фінансово не мав можливості дозволити собі й надалі орендувати приміщення. У творчості настала пауза: художник майже перестав малювати.
Ще у 2020 році Вітольд Сеньковський планував організувати персональну виставку. Проте пандемія і війна внесли свої корективи. Лише тепер в нього з'являється шанс реалізувати задум. Переглядаючи виставку, одразу помітно, що в експозиції переважають портрети. Хоча раніше Вітольд акцентував на натюрмортах.
«Портрети мені завжди були цікаві, ще з студентських років. Але була величезна пауза, і, щоб відновити навички, малював натюрморти. Так, є натура, стоїть не рухається, на ній добре вивчати технічні моменти. Коли малюю портрет, хочеться передати якісь характерні риси, емоції», — ділиться художник.
Вітольд Сеньковський розповів про переваги малювання людини з фото і наживо. За його словами, у радянські часи вчили, що малюнок з фотографії — це завжди погано, адже він не передає ані освітлення, ані відтінку. Проте, як з'ясувалося, фотографія може дати багато.
«Ми можемо вибрати такий ракурс, в якому ні одна натура не буде сидіти, зафіксувати певні емоції, які є швидкоплинними. І це неможливо передати з натури. Крім того, багато художників за кордоном працюють з фотографіями і виходять чудові роботи. Все залежить від того, що ти хочеш передати. Наприклад, якщо хочеться прискіпливо передати колір, об’єм, максимальну 3D-глибину, тоді фото не дуже підходить. А якщо потрібно передати образ людини, то фотографія дуже допомагає», — пояснив художник.
Пишучи портрети, митець шукає людей з характерною зовнішністю, які часто позують в ролі моделей. Здебільшого це субтильно-інфантильний типаж: бліда шкіра, трикутна форма обличчя, очі бажано карі. Так, до війни художник шукав моделей, навіть подавав оголошення в соцмережах, проте з початком війни ця робота втратила свою актуальність.
Калушанин зізнався, що не малює портретів на замовлення. Вважає, що це нудна, але технічна робота. А художнику хочеться задоволення від роботи, зокрема, і від самого процесу. Проте митець не зарікається і, можливо, буде малювати роботи на замовлення.
Свої вміння, навички і досвід Вітольд Сеньковський передає учням. Так, свого часу художник 14 років працював викладачем культосвітнього училища, де раніше сам навчався. З року в рік калуського митця рекомендують один одному учні, які діляться позитивними відгуками про викладача. Адже при вступі зазвичай обов'язковим є творчий конкурс, де потрібні знання з рисунка та живопису.
Окрім індивідуальних занять, Вітольд Сеньковський спільно з викладачкою Юлією Худяк запровадили підготовчі курси, які щонеділі діють при палаці культури «Юність».
Вітольд Сеньковський не вважає себе суворим та вимогливим викладачем. Вважає, що коли у людини є інтерес, тоді може зробити більше, аніж від тебе вимагають. А ще важливо вміти зацікавити дитину.
Якщо брати заняття в групах, то завжди є ті, хто хоче, і ті, хто не хоче займатися. Найгірше, коли одна людина в групі хоче чогось досягти, а решту — ні. Бо тоді немає жодної конкуренції й зникає стимул, вважає викладач. Тому, коли в групі є декілька мотивованих людей, з'являється бажання працювати, ставати кращим і спостерігається постійний прогрес.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер