Найбільше налякав в’їзд у радіаційну зону, — пригадує медсестра «Ніхто по суті не розумів, що відбувається. Я працювала в той час на зміні в лікарні і погодилась на це, бо до кінця не знала, що буде далі», — згадує Євгенія Ковтун
Страху не було, бо у Чорнобилі здавалось все звичайним, говорить медик, інформують "Вікна".
«Найбільше хіба налякав в’їзд у радіаційну зону. Там стояла спеціальна табличка, військові на посту. Зі мною їхала ще одна медсестра. Вона тоді дуже плакала, а я чомусь її заспокоювала і казала, що ми з нею навіть після цього будемо жити 100 років».
Євгенія Ковтун згадує як тоді їх поселили жити у школі:
«Ми були без масок і засобів індивідуального захисту, оскільки нам сказали не розлякувати місцеве населення. Щоправда нас попередили, щоб нічого не брати у місцевих. Їжу та воду нам привозили»
«Там, де я жила, хворих не було аж так багато. Але ми виїжджали з місцевими лікарями в інші міста. Ми не евакуйовували людей, але надавали їм медичну допомогу», — розповідає медик.
Євгенія Ковтун пригадує також про курйозний випадок, який трапився з нею, коли повернулась додому до Івано-Франківська:
«Нас висадили в центрі біля пошти, якийсь хлопець став до мене зачіпатись і хотів допомогти сумку донести. Коли запитав звідки я повернулась, я відповіла, що із Чорнобиля. То він сумку аж скинув, так побоявся набратись радіації».
Євгенія Ковтун каже, що зараз контакт з людьми з Чорнобиля втратила:
«Минули вже роки. Тільки досі підтримую зв’язок з тією медсестрою, яка тоді їхала зі мною».
