Андрій Рендзяк героїчно загинув під час мінометного обстрілу на Миколаївщині 28 квітня 2022 року За її словами, в перший день війни син сидів під стінами військкомату, але тоді мати про це не знала. Лиш за дві години до відправки Андрій сказав, що збирається на війну.
"26 лютого, за дві години до відправки, ти сказав мені, що йдеш на війну, не хотів швидше казати, щоб я не переживала і не плакала. Дуже важко я сприйняла цю звістку, не хотіла, щоб ти так скоро йшов, але ти прийняв це рішення і я мала змиритися з твоїм вибором. По дорозі до воєнкомату якийсь хлопчина продавав на вулиці підсніжники, ти купив у нього їх і мені подарував, я й досі пам'ятаю їх аромат, ти був дуже добрим і чуйним сином, завжди робив мені подарунки. До вечора ми прочекали , мало бути два автобуса, але приїхав тільки один і нам перенесли від'їзд на наступний день. Ми йшли додому, уже стемніло, а в руках я несла подаровані тобою пахучі підсніжники...", — пригадує Наталія Рендзяк-Боднар.
Одну і останню ніч син провів вдома разом з рідними. Це був подарунок від Бога, розповідає мама.
"Бог подарував нам щедрий подарунок, ще одну і останню ніч ти провів вдома, ми довго сиділи з тобою за вечерею, всіх згадували, про все переговорили, так швидко час пролетів, це була твоя остання ніч в рідній домівці, а зранку ми були з тобою сумні і заклопотані, але ти все жартував і казав, що ти везучий, з АТО повернувся і тепер теж все буде добре".
27 лютого дива не сталося, після обіду приїхав автобус і всі з жахом чекали відправки. Андрій Рендзяк сів на перше місце. Мама зробила фото напам'ять, яке для неї є дуже дорогим і символічним. Тоді був останній день, коли змогла обійняти і бачити сина живим.
"Я стримувала сльози, бо ти взяв з мене обіцянку, що я не буду плакати, хотів попрощатися зі мною вдома, щоб не бачити сліз, але я сказала, що сильна і справлюся", — зізнається Наталія Рендзяк.
Автобус рушив. Мати пішла додому і вже не стримувала сліз, йшла і плакала. Людей не було, була неділя. Всі сиділи вдома, було страшно, бо ніхто не знав, що ж буде далі.
"Ці дні чомусь закарбувалися в пам'яті, якби ж то знати, що не побачу більше тебе, сину", — згадує Наталія Рендзяк.
28 квітня, через два місяці, Андрій Рендзяк стане Небесним Янголом. На мить зупиниться час, свідомість відмовлятиметься вірити, життя втратить сенс... Нестерпна і пекельна біль, яку не можливо описати, але знаю одне, материнське прокляття діє і воно впаде на весь рід і на багато поколінь тих, хто посмів ступити на нашу землю, на тих, хто прийшов з мечем від меча і загине.
«Мені дуже бракує тебе сину, я дуже сумую за тобою, ти був дуже добрим і турботливим сином, я дякую тобі за все, за твою синівську любов до мене, я вдячна Богу, що подарував мені тебе і допоміг виховати такого відважного і сильного духом, я пишаюся тобою, люблю тебе безмежно, ти назавжди в моєму серці...Спи спокійно, мій синочку, мій Андрійчику, Царство тобі небесне та Світла пам'ять...», — пише Наталія Рендзяк.
Нагадуємо, Андрій Рендзяк героїчно загинув рівно рік тому під час мінометного обстрілу на Миколаївщині 28 квітня 2022 року.
У лави Збройних Сил України пішов служити зразу після закінчення школи. А з січня 2015 року відстоював територіальну цілісність та суверенітет України у зоні АТО/ООС у загоні "Морські котики" спеціалізованої бригади. Виконував спеціальні розвідувальні завдання в секторі "М" під Маріуполем.
За сумлінне виконання службових обов’язків відзначений нагородою "За службу державі", медаллю "За військову службу Україні".
