В Івано-Франківську медики вставили воїну в череп титанову пластину

Працював у порту, тож знав і розумів, що до повномасштабного вторгнення слід бути готовим. Військкомат покликав його напередодні й уже 24 лютого 35-річний Леонід з Чорноморська взяв до рук зброю, щоби боронити свій дім від ворога. А перед тим, як піти, пообіцяв молодшому шестирічному синові, що як тільки побачить президента Зеленського, перекаже прохання малого, аби той скинув на москву бомбу, й тата відпустили з війни додому.
Переглядів: 1117
Військовий перебуває на лікуванні вже 3 місяці.

Після майже року важких боїв на різних напрямах, восьмого січня під час виходу з оточення в районі Соледару Леонід був важко поранений. Уламок пошкодив тім'яну долю головного мозку, а вижив військовий завдяки медикам, які вчасно надали першу допомогу, та хірургам у Дніпрі. Майже тиждень у реанімації, невеликі шанси на повноцінне виживання — і переїзд до обласної лікарні у Франківськ, інформують "Вікна" з посиланням на  обласну клінічну лікарню Івано-Франківської обласної ради.

Тут він пригадав номер телефону дружини й так почалось його тримісячне лікування.

Спершу була реанімація, далі — відділення нейрохірургії, а коли стан Леоніда стабілізувався, його перевели у Центр фізичної та реабілітаційної медицини. Лікарка Центру Мар'яна Бігусяк розповідає, що спершу працювали з тим, аби військовий тримав спину, укріплювали м'язи руки й ноги, вчили ходити по сходах.

"У Леоніда був пошкоджений головний мозок й це зумовило параліч лівої руки та ноги, — розповідає нейрохірург Олег Онуфрик. — І хоча відновлення організму відбувалося доволі швидко, проте для максимального ефекту потрібна була операція зі встановлення титанової пластини для закриття великого дефекту кісток черепа, яку ми зробили кілька днів тому". За словами хірургів, операція пройшла успішно, проте реабілітація буде ще тривалою.

Зауважимо, що виготовлення спеціальної пластини потребувало додаткового фінансування. "Пластину встановили за кошт лікарні",  — зазначає завідувач відділення нейрохірургії Андрій Мартин. Сам Леонід впевнений, що завдяки медикам одужає цілковито, а найдужче йому болить, що багато побратимів загинули. "Наші воїни — це сила. Нема їм рівних. Проте ворог дуже озброєний. І для нашої перемоги тієї зброї нам дуже не вистачає ", — каже Леонід.

Дружина Олена підбадьорює, каже, що  перемога близько.

"Вірити і не сумніватися. Жодної краплі сумніву. Саме тоді трапляються чудеса", — каже Олена.

Невеличке іграшкове мишеня від сина, з яким Ленід пройшов усю війну, повернулося додому разом з документами. Невдовзі й тато повернеться до сина, але от Президента бачити не довелося. Таке важливе до виконання прохання тато виконав лише частково.