Батько зібрав у торбу землю, яка всотала кров загиблих синів, щоб привезти її у Калуш Над ідеєю стрічки працювали режисер Віталій Чорненький, оператор Михайло Сенів, автор та виконавець пісень Олександр Гордієнко і Борис Хруслов, який озвучував фільм.
За словами режисера, зйомки відбулися ще минулого року. Тоді, ризикуючи життям, творча група вирушила замінованими дорогами на Чернігівщину, щоб зафіксувати героїчний самовідданий вчинок двох зовсім юних, але таких відважних хлопців — Леоніда та Романа Бутусіних. Село Лукашівка, де загинули рідні брати, було важко знайти, адже, як з'ясувалося, таких населених пунктів в одній області виявилося аж шість.
«Ми приїхали не в ту Лукашівку. Дзвонимо фермеру. Він каже: «Ви не в тій Лукашівці, вам 150 км в інший бік». Бензини немає. Але нам допомогли. На фільмом працювала ціла команда. Ці люди безкоштовно підтримували ідею, доєдналися до створення фільму. Хочу подякувати нашому оператору, який не завжди «ліз» туди куди потрібно, не слухав мене. Але, слава Богу, живий», — розповів Віталій Чорненький.
У коментарі «Вікнам» батько загиблих Героїв Олег Бутусін зазначив, що раніше Віталія Чорненького не знав, проте його ідею, звісно, підтримав.
«Людина вклала своє серце, душу, прожив ті події, прожив те життя. Звичайно, якби знімати фільм рік потому, то відкрилося б більше інформації, більше деталей», — каже Олег Бутусін.
Навіть рік потому люди пишуть повідомлення батькам, телефонують зі словами подяки за подвиг і виховання синів. А сам Олег Бутусін, попри великий біль втрати, вважає, що таке випробування дано для того, щоб сім'я стала ближчою до Бога.
«Ми втратили дітей, але тепер маємо Ангелів, які за нас моляться», — каже батько загиблих воїнів.
У стрічці батьки, побратими, друзі, вчителі діляться світлими спогадами про братів Бутусіних. Всі беззаперечно відзначали те, що юні хлопці були дуже відважними, зі справжнім чоловічим характером. Обоє йшли в бою до кінця, захищаючи людей, адже знали, що не мали права відступити і здатися в полон. А своєю хоробрістю хлопці показали, як треба бити ворога без страху.
Біль втрати синів не передати — з нею треба жити, розповідає у кінострічці батько. Тіла загиблих, пролежавши три тижні, не мали трупного запаху — вони начебто заснули. Брати билися до останнього — в них виявилося багато кульових поранень: в Леоніда — осколок в спині, в Роми — гранатою розірваний живіт.
Мама загиблих воїнів Тетяна Бутусіна подякувала всім, хто прийшов розділити з багатодітною родиною горе:
«На жаль, не стає легше — стає важче. Але те, що зараз наші сини в Царстві Божому, нас заспокоює. Бачу мам наших Героїв. У кожного — біль і в кожного — болить. Для кожного її син — це Герой. Я не буду говорити «Герої не вмирають», бо Герої вмирають, бо вони сміливі і йдуть вперед».
Нікого не залишили байдужими речі загиблих братів, зокрема, розплавлена каска і пробитий кулями бронежилет. Військове спорядження родина передасть до одного із музеїв Києва.
Світлими спогадами про Героїв поділився і близький товариш, учасник російсько-української війни Йосип Сарахман:
«Коли вони пропали безвісти, я був на 100% впевнений, що вони точно не загинуть, бо вони були такі грамотні і настільки вміли воювати. А коли дізнався правду, то світ під ногами почав провалюватися. Я моделював ситуацію. І якщо хтось знає сім'ю Бутусіних, то Ромчик і Льончик або були б двоє живими, або двоє загинули б…».
Як відомо, Роман та Леонід Бутусіни — етнічні росіяни. Їхня велика родина переїхала з РФ на захід України, в Грабівку Калуського району, коли російські військові окупували Крим і розпочали бойові дії на Донеччині та Луганщині. В сім’ї було 12 дітей. Батько хлопців Олег і брат Григорій також воюють на боці України.
1 квітня 2022 року батько військових, доброволець ДУК «Правий сектор», росіянин Олег Бутусін повідомив про геройську смерть синів — у селі Лукашівці на Чернігівщині. Разом із побратимами-військовими чоловік віднайшов місце їхньої загибелі та встановив тут хрест. А ще — зібрав у торбу землю, яка всотала кров загиблих хлопців, щоб привезти її у Калуш.
4 квітня 2022 року братів Романа та Леоніда Бутусіних поховали на Алеї Слави у Калуші.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
