Про історію захисника Андрія Даньо у соцмережі написала письменниця та книжкова блогерка Ірина Говоруха, пише "Галка":
“Він обожнює свій Івано-Франківськ. І коротеньку вулицю Труша, викладену камінням, і підводний човен-паб, і сто шістдесят шість сходинок Ратуші. Отримав комп’ютерну освіту, працював автослюсарем (ремонтував позашляховики), полюбляв мамин гострий бограч. Потім лютий. Світанок. Чотири ракети, які прямували в аеропорт, що в кілометрі від його будинку. Тож швидко владнав всі справи та вирушив у військкомат. Записався на війну добровольцем.
Спочатку було навчання. Андрій освоював безпілотники, а згодом і сам став навчати інших, так як досягнув у цій справі неабияких висот. Служив під Рівним, далі схід, Лиманський напрямок. Корегував літальні апарати, ставив цілі, аж поки не потрапив під обстріл. Снаряд розірвався за пів метра і хлопця відкинуло в бік. У вухах заклало, далі нестерпно загуло. Спершу сильного болю не відчував, але розумів, що немає правої кисті і щось не так з правою ногою. Очі не бачили, у роті уламки зубів. Підбігли хлопці, він перепитав, чи живий. Ті запевнили, знеболили, наклали турнікет і примостили записку 13:06. На календарі був понеділок, 3 квітня. У паспорті – 27 років”.
В евакуаційній машині зник пульс (склалася права легеня), тому в Дніпрі Андрія відвезли в морг. Про те, що сталося з сином, матір дізналася із соціальних мереж. Цілу добу дзвонила в ритуальні послуги, аж раптом отримала звістку: Андрій живий, але в тяжкому стані.
“Хлопцеві довелося ампутувати праву ногу вище коліна і праву кисть. Обидва ока – сліпі. Праве випало під час вибуху, ліве сильно травмовано. У нього потрапило багато уламків, відслоїлася сітківка, тож хлопець знаходиться в цілковитій пітьмі, і невідомо, чи коли-небудь вона розвіється”, – додає Ірина Говоруха.
Наразі Андрій Даньо у Києві. Вночі коло нього мама, удень – дівчина.
Реквізити для фінансової допомоги захисникові:
Карта Монобанк – 4441 1144 1952 0547 (мама Андрія Світлана Федорович).