11 травня бійця накрив мінометний артилерійський обстріл в населеному пункті Іванівське. Вічна пам'ять! Щоразу, коли солдат Віктор прямував у магазин міста Чоп, збігалась малеча з вигуками: «Тато йде!». Дуже любили його, бо завжди мав для неї добре слово, цукерки та різні солодощі…
…Знайшовши якось поранене кошеня, солдат Віктор не залишив його на вулиці. Підібрав, виходжував, це ж — беззахисна тваринка, якій потрібна наша підтримка та любов. І добре серце захисника все-таки «зцілило» пухнасту малечу.
Це лише дві історії про людяність Віктора Головльова з села Залужжя Рогатинської громади. На жаль, клята війна не дала нашому краянину вчинити ще більше хороших справ для світу після перемоги, та він зробив неймовірне — став променем світла, який протистояв повномасштабній темряві, — йдеться в повідомленні земляків з Рогатинської громади, інформують "Вікна".
Кулеметник відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0950 Віктор Головльов був важко поранений 11 травня в результаті мінометного артилерійського обстрілу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Після госпіталізації бійця спрямували до клінічної лікарні імені Мечникова, де за його життя боролися досвідчені лікарі. Та, переживши складну операцію, 16 травня воїн полинув у Вічність.
Віктор Головльов народився 14 січня 1977 року у селі Залужжя на Рогатинщині. Тут навчався у місцевій початковій школі та Рогатинській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 (нині — Рогатинський ліцей №1). Згодом здобув професію тракториста у Рогатинському ПТУ та пройшов строкову службу в армії. Працював на Рогатинській птахофабриці і кількох підприємствах краю.
Захисник разом з дружиною Марією виховував названу дочку Світлану у селі Черче. Але невдовзі їхнє подружжя сколихнула біда: досить рано Віктор став вдівцем. Після втрати дружини він повернувся до материнської. Тут згадував найсвітліші дні дитинства з молодшим братиком та сестрою, для яких був набагато більше, аніж старший брат.
«Від маленького Віктор став для мене дуже великою підтримкою, — пригадує мати Героя, — постійно приглядав за сестрою, коли йшла на роботу, допомагав у всьому».
І ця турбота про рідних та близьких людей не минула, лише міцнішала з віком.
З перших днів повномасштабне вторгнення, 24 березня 2022, солдат Віктор Головльов був призваний до лав ЗСУ. Виконував обов’язки кулеметника відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини в місті Чоп. 10 квітня Захисника спрямували на завдання у Бахмутський район Донецької області. Саме тоді, наче передчуваючи неминуче, попросив водія автобуса зупинитись у рідному Залужжі, де востаннє бачився з близькими.
11 травня бійця накрив мінометний артилерійський обстріл в населеному пункті Іванівське.
Мама востаннє зустрілася з сином в реанімаційній палаті Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечнікова15 травня. А вже наступного дня Віктора не стало.
«Його непритомного перевозили під крапельницями, — пригадує мама. — Наступного дня до мене підійшов лікар і сказав, що моєї дитини нема…».
Прощання з Героєм Віктором Головльовим відбудеться сьогодні, 18 травня. Парастас за загиблим Воїном відслужать о 19:00. Чин похорону розпочнеться у п’ятницю, 19 травня, об 11:00.
