Як друзі з Брошнева створили дрон-мінер і дрон-евакуатор для поранених бійців

«Один в полі не воїн, а два куми — то є сила», — такий девіз для своєї волонтерської діяльності обрали мешканці селища Брошнів-Осада Володимир Муссур та Роман Боринець, які з початку повномасштабної війни допомагають ЗСУ нищити ворога. Куми створили дрон-мінер і дрон-евакуатор для поранених бійців.
Переглядів: 2763

Про Володимира Муссура «Вікна» уже розповідали, адже 45-річний інженер-геодезист за освітою і відеограф за покликанням розробив і виготовив прилад для нічного водіння. З початку літа минулого року до сьогодні волонтер відправив на передову понад 2000 таких приладів, які дуже допомагають нашим захисникам. Його кум Роман Боринець також не сидів, склавши руки, адже будучи досвідченим автомеханіком, він відремонтував, переоснастив, пофарбував і відправив на фронт десятки автівок для потреб військових.

І хоча кожен волонтерить в основному у своїй царині, проте є у них і спільний проєкт: вони створили кілька моделей наземних дронів.

— У нас дуже багато друзів і знайомих на фронті, — розповідає «Вікнам» Володимир Муссур, — і ми часто з ними спілкуємося, дізнаємося про їхні потреби. Прилади нічного водіння виявилися затребуваними в бойових умовах і я щодня ними займаюся. Розробляв і бліндажні камери нічного спостереження . Десяток їх відправив на передову, але для покращення їх роботи треба багато часу, кожний виріб треба добре протестувати, бо не штука просто зліпити що-небудь докупи і відправити. Все має бути якісне і надійне, бо від цього залежить життя наших бійців.

— Таке було із нашим першим самохідним візком для перевезення боєкомплекту, — додає Роман Боринець, — який ми на прохання хлопців зробили. Це був експериментальний варіант під назвою «Примара-1», на великих байківських колесах. Ми його відправили на фронт. Трохи він там навіть прислужився, возив снаряди. Але мабуть завелику вагу на нього ставили. Бо він згодом трошки поламався. Тому ми з кумом вирішили, що якщо вже за щось братися серйозне, то теба серйозно до цього підійти. Я розумію і хлопців, бо там на передку їм несолодко і кожен день для них дорогий. Проте без серйозного проектування і тестування нічого відправляти не будемо.

«Примара-1» стала хорошим прикладом для того, щоб модернізувати наступні моделі. Спочатку брошнівські волонтери загорілися ідеєю зробити наземний дрон-камікадзе: зробити коробку, начинити її електронікою і вибухівкою, поставити на хід і відправити нищити ворога.

— Собівартість такого дрона-камікадзе була б десь від 30 тисяч гривень, — каже Володимир Муссур. — Життя москаля таких грошей не вартує. Тому ми вирішили переорієнтуватися на багаторазові надійні дрони і для перевезенн набоїв, і для евакуації поранених. Всі мінуси «Примари-1» ми врахували у другій моделі: поміняли підвіску, оснастили потужнішим електродвигуном, поставили високопрохідні колеса, підвищили вантажопідйомність до гарантованих 150 кг. Зараз він уже працює на передовій досить успішно. Перед відправкою ми з кумом його добряче протестували. Ми на ньому проїхали обоє 15 км по полях, болотах, горбах навіть річку форсували. Наш дрон вивіз нас на горбик з кутом підйому у 36 градусів. А коли повернулися в майстерню — заміряли рівень зарядки акумулятора і дуже здивувалися, бо витратили всього 47 відсотків заряду.

Відправивши другу «Примару», хлопці взялися за наступні. Проте один дзвінок із фронту знову змусив їх розробляти нову модель.

— Мені друзі розповіли про свою біду і попросили щось придумати, — каже Роман Боринець. — Щодня по їх позиціях працює москальський танк. Приїжджає в певну годину і відстрілює по наших хлопцях усі снаряди. Посилали на те місце мінера, але той не повернувся, бо там рівнинна місцевість і ворожим снайперам неважко її прослідковувати. Кажу Володі — працюєм? Працюєм, відповідає кум. Так і народилася ідея зробити дрон-мінер.

Тандем творчого електронника і творчого механіка за неповний місяць розробив і поставив на колеса досить надійний у роботі самохідний візок для замінування позицій ворога. За основу взяли механізм приводу від гіроскутера , щоправда для керування ним через пульт довелося розробляти спеціальну програму на комп’ютері. Цим займався Володимир Муссур. А механічна сторона — справа рук Романа Боринця.

— Там нічого складного нема, — каже Роман, — кутник, бляха і гартовані болти. Словом — зварка-«болгарка». Найбільше було мороки, щоб підібрати шини для коліс від гіроскутера. Але і це ми вирішили методом спроб і помилок. Придумали систему скидання міни, протестували її десятки разів на різних рельєфах. Працює. Розробляли дрон на одну міну. Хоча й можна подумати у майбутньому і про дві. Дрон вийшов компактним, прохідним і витривалим. Не гріх буде продавати його після перемоги арміям інших країн, жартує волонтер.

Уже наступного тижня хлопці відправляють його на передову. А на черзі у розробці ще й дрон-сапер, який уже наполовину зроблений. Відрізняється він від евакуатора незалежною підвіскою, він має бути більш прохідним і витривалішим. Залишається оснастити його індуктивною котушкою та антеною системи визначення мін і приступити до тестування.  На усі комплектуючі та механізми дронів Володимир Муссур у соцмережах час від часу оголошує збір коштів, адже вони постійно потрібні.

— На дрон-мінер і дрон-евакуатор ми назбирали близько 100 тисяч гривень і дуже дякуємо за це нашим благодійникам. Дорогі українці, допомагайте один одному, допомагайте нашій армії, тому що війна ще не закінчилася, і щоб ми не були рабами треба наближати нашу перемогу разом, — наголошують волонтери.

Ігор МУДРИК, журналіст

Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер