Меморіальну дошку відкрили міський голова Андрій Найда та мама Миколи Голікова. Фото: Калуська міська рада Микола Голіков народився 7 вересня 1993 року в селі Добровляни Калуського району. Навчався у Добровлянській ЗОШ. У шкільні роки захоплювався комп'ютерною технікою та активно допомагав з її ремонтом батькові.
У 2009 році вступив до Калуського політехнічного коледжу за спеціальністю «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем». Паралельно працював у одному із калуських магазинів електротехніки.
У 2014 році долучився до добровольчого батальйону «Айдар» і відправився на Схід у зону АТО на Луганщину. Тоді потрапив у ворожий полон, де пробув 50 днів. Вороги катували й погрожували вбивством. Проте, на щастя, Микола потрапив у список полонених на обмін і повернувся на рідну землю.
Після звільнення була реабілітація, а невдовзі військовий переїхав до Києва. Працював у Межигір'ї охоронцем, а згодом — помічником коменданта. У 2016 році зустрів кохану дівчину Катерину, з якою планував прожити все життя. Проте щастя не було довгим.
Микола цікавився історією України, зброєю, автомобілями, збирав історичні книги, мріяв про подорож до США. У 2019 році вступив до Київського державного університету телекомунікацій на факультет технічного захисту інформації, здобув ступінь магістра та кваліфікацію інженера інформаційно-комунікаційних систем.
З початком повномасштабного вторгнення росії Микола Голіков пішов захищати Україну.27 лютого 2022 року ввечері при обороні Києва військовий отримав 10 кульових поранень. Лікарі боролися півтора місяця. Чоловік переніс 17 операцій, 18 — виявилася останньою. 16 квітня серце Героя зупинилося. Поховали воїна у рідному селі Добровляни. Микола Голіков нагороджений численними нагородами за мужність, хоробрість, волонтерство та патріотизм.
На відкриття та освячення цифрового пам'ятника прийшли рідні, друзі, викладачі, студенти, священнослужителі, представники влади та просто небайдужі.
У коментарі "Вікнам" калушанин Володимир Андрєєв розповів, що познайомилися з Миколою на стажуванні в магазині електротехніки "Комп'ютерний всесвіт". Тоді якраз був керівником комп'ютерної мережі в Калуші і взяв за співбесідою Миколу на роботу.
"Провели співбесіду, побачив, що хлопчина старається і хоче розвиватися. Вирішив підтримати і дати шанс", — розповідає товариш загиблого.
Під час роботи Володимир Андрєєв зрозумів, що Микола — старанний і відданий працівник. А ще підкупило і те, що юнак поєднує роботу і навчання. Як з'ясувалося, про навчання в технікумі батьки спочатку не знали. Так, працюючи, хлопець заробляв собі кошти на оплату навчання.
"Це дуже достойний вчинок, який мені дуже подобався як керівнику", — зазначив колишній керівник Миколи.
Володимир Андрєєв додав, що Микола був щирим, добрим, простим хлопцем, який не вмів заздрити. Володимир Андреєв зізнався, що на російсько-українській війні вже втратив п’ятеро друзів.
Директор Калуського політехнічного коледжу Петро Гринькевич розповів, що свого часу мав можливість навчати Миколу військової справи. Пригадує його статним, розумним і справедливим хлопцем. Навчальний заклад гордиться такими випускниками, проте в душі невимовний жаль, що гине цвіт нації.
"Я вірю, що він там разом зі своїми побратимами досі воює в Небесному легіоні, допомагає кожному. Я дякую за те, що всі зібралися. Я вдячна Миколі, щоб показав мені кохання, яке буває раз на все життя. Я пам’ятатиму і ніколи не забуду", — сказала Катерина, кохана дівчина Миколи Голікова.
Подякувала присутнім за пам'ять про рідного сина мама Миколи — пані Галина, яка побажала Україні мирного неба та перемоги.
Нагадуємо, цифрові пам'ятники в Калуші встановлені з ініціативи громадської організації «Спогади України». Щоб побачити живу історію загиблих Героїв, достатньо навести телефон на пам'ятну таблицю чи інший архітектурний об'єкт з QR-кодом та перейти в додаток «Bank of memories», завдяки якому можна переглянути відео в режимі доповненої реальності.
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
