Ветеран британської армії, який втратив обидві ноги в Афганістані, піднявся на вершину Евересту висотою 8,849 метрів, пише "Українська правда.Життя"
43-річний Харі Будда Магар став першою людиною з подвійною ампутацією вище коліна, яка підкорила найвищу гору.
Він прийняв цей виклик, щоб змінити сприйняття інвалідності та надихнути людей втілювати мрії, йдеться на сторінці Харі у Facebook.
"Моє сходження на Еверест – це не лише для мене, але й для людей з інвалідністю, гуркхів та їхніх родин, Непалу та непальців, Великої Британії та країн Співдружності, Збройних Сил та ветеранів вашої країни, жертв війни і вцілілих, тих, хто потребує свободи та миру...
Я сподіваюся, що моя подорож у цій експедиції дасть надію, позитивні вібрації та оптимізм усьому світу", – написав Харі Будда.
Харі Будда Магар – колишній солдат полку гуркхів, ветеран і батько трьох дітей, який живе живе в англійському місті Кентербері.
Чоловік втратив ноги, наступивши на саморобний вибуховий пристрій в Афганістані у 2010 році.
Спершу військовий думав, що життя закінчилося, але потім почав кататися на лижах, грати в гольф, їздити на велосипеді і займатися скелелазінням.
Харі Будда Магар – оптимістичний і життєрадісний чоловік.
В інтерв'ю він жартував про переваги життя без ніг, такі як "відсутність смердючих шкарпеток" і "можливість лежати на дуже маленьких диванах".
Сходженням на найвищу у світі гору Харі хоче змінити сприйняття інвалідності у суспільстві.
"Навіть зараз, особливо у віддалених місцях, на людей з інвалідністю дивляться як на "тягар землі", а інвалідність розглядають як гріхи минулого життя", – каже чоловік.
Раніше двоє людей з ампутаціями нижче коліна вже досягали Евересту, але Харі Будда – перший такий альпініст з протезами вище колін.
Харі Будда був оснащений спеціальними протезами з обігрівачами, але по суті піднімався за допомогою рук.
Чоловік припускав, що йому знадобиться втричі більше часу, ніж здоровим альпіністам, щоб досягти вершини.
11 днів тому Харі розпочав подорож разом з командою непальських альпіністів.
Це виявилося важче, ніж він міг собі уявити, але спортсмен закликав товаришів продовжувати і йти до вершини, "незважаючи на те, наскільки це боляче і довго".
Коли ставало важко, чоловік думав про свою сім'ю і всіх, хто йому допомагав.