В 2018 році народилась донечка Алінка, яку Іван просто обожнював. Фото: Скрін з відео "Спогади України" Іван Ільків — солдат розвідувальної роти 115-ої механізованої бригади в/ч А4053 ЗСУ. Народився 9 липня 1993 року селі Завій Калуського району.
Був молодшої дитиною у сім'ї, виховувався під опікою старшого брата Володимира. З дитинства був упевнений в собі, цілеспрямований, врівноважений, спокійний, справедливий, душа компанії. А ще у нього завжди була своя думка, яку він намагався відстоювати, розповідає проєкт "Спогади України", інформують "Вікна".
Відео: Спогади України
Навчався у Завійській ЗОШ I-III ступенів. З дитинства полюбляв спорт, особливо бокс. Свог часу вступив до Івано-Франківського коледжу фізичного виховання. В останні роки життя багато читав.
У 2012 році був призваний на військову службу, яку проходив в місті Рубіжне, що на Луганщині. На той час він уже зустрічався з своєю майбутньою дружиною Світланою. Знайомі вони були ще з дитинства, оскільки жили недалеко один від одного.
Після служби в армії влаштувався на роботу у компанію «Ґудвеллі Україна». У 2017 році одружився. Разом з дружиною брали участь у проєкті «Чотири весілля», де здобули перемогу. Виграшем тоді була подорож до Єгипту, де молодята і відсвяткували медовий місяць.
А в 2018 році народилась донечка Алінка, яку Іван просто обожнював, адже була татовою найбільшою радістю та гордістю.
Коли почалась повномасштабна війна, Іван перебував за кордоном, але твердо вирішив повертатися додому, щоб стати на захист рідної країни, своєї сім'ї, рідних та близьких. Скільки його всі не просили, він нікого не хотів слухати. Казав, якщо всі будуть ховатися, хто ж тоді буде воювати. А ще говорив, якщо він не приїде, то як потім жити в країні, яку не захищав. Коли вже їхав додому, знімав відео і закликав інших повертатися додому фразою:
«Хлопці, час настав. Гроші потім заробимо».
1 березня 2022 року повернувся в Україну. І найперше, що зробив, — пішов до Калуського районного територіального центру комплектування та підтримки, а вже потім поїхав рідних. Наступного дня його відправили до навчального центру, відтак — на передову: спочатку сапером, потім — у піхоту. А в травні потрапив у розвідку з позивним «УПА». Останні дні перед загибеллю були дуже складними, згадує дружина Світлана. Саме тоді ворог жорстоко почав наступати на позиції у Сєвєродонецьку на Луганщині.
"Пам'ятаю, як сьогодні, 10 травня наша остання переписка з чоловіком, — розповідає дружина. — Він говорив, що 9 травня було дуже гаряче. Але всі повернулися живими. Тепер будуть відпочивати та готуватись до наступного походу".
Але щось пішло не так. Зв'язок з Іваном зник. Уже потім рідні дізналися, що бійців викликали на підкріплення, бо бій був від обіду і до ранку. 11 травня на них вийшла диверсійно-розвідувальна група ворога. Перші їхні вистріли Іван Ільків узяв на себе, прикривши з собою побратимів. На жаль, поранення були дуже складними і врятувати життя героя не вдалося.
Як розповів дружині командир Івана, він був його найкращим солдатом і надзвичайно розумним, на нього завжди можна було покластися.
Свій останній спочинок Іван Ільків знайшов на місцевому кладовищі рідного села Завій 16 травня 2022 року.
Світлий, добрий спомин про Івана Ільківа залишиться у серцях рідних та близьких, спогадах бойових побратимів та односельців.
