Усі загиблі удостоєні звань та орденів посмертно Для генерала Сергія Кульчицького це не були випадкові оборонці. Це була його відповідальність, яку він поставив собі в пріоритет, це були його люди, з яких він творив команду, яких він готував у обмежені короткі строки. Навесні 2014 року він брав активну участь у створенні першого добровольчого підрозділу, сформованого з активістів Самооборони Євромайдану та військовослужбовців Внутрішніх військ. З цих різношерстих чоловіків офіцер Головного управління формував 1-й резервний батальйон НГУ, який мав серед перших йти у бій, коли ще ніхто навіть до кінця не розумів, що саме відбувається і в якому форматі ми захищатимемо правопорядок на українських територіях, інформує пресслужба Національної гвардії України.
Він неодноразово наголошував добровольцям під час підготовки:
«Я не хочу бути начальником похоронної команди. Мені не потрібен ваш героїзм, якщо ви будете мертвими. Моє завдання — підготувати вас так, щоб якомога більше з вас залишилося живими…».
Вже згодом він повів батальйон-першопроходець у зону АТО, що ніс службу на згаданих блокпостах навколо захопленого російськими найманцями Слов’янська.
Сергій Петрович постійно підтримував бойовий дух своїх підлеглих і особисто доставляв їм провізію. Приблизно о 12:25 29 травня, коли гелікоптер відлетів на 800 метрів від блокпоста №5, з лісосмуги пролунав постріл з ворожого ПЗРК. Ракета влучила в повітряне судно на висоті 30-40 метрів. Через лічені секунди вертоліт впав – пролунав вибух, який забрав життя 12 українських воїнів. Загинули 6 військовослужбовців Нацгвардії та 6 працівників спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області:
- начальник управління бойової та спеціальної підготовки ГУ НГУ генерал-майор Сергій Кульчицький;
- інструктор-кулеметник взводу вогневої підтримки в/ч 3028 Західного ОТО прапорщик Віктор Ліпський;
- інструктор-кулеметник взводу вогневої підтримки в/ч 3028 прапорщик Валентин Білошкурський;
- начальник групи бойової підготовки в/ч 3024 майор Віталій Курилович;
- заступник командира в/ч 2269 з льотної підготовки полковник Сергій Бульдович;
- старший борттехнік-інструктор ескадрильї в/ч 2269 капітан Сергій Кравченко;
- старший лейтенант міліції Петро Безпалько;
- старший лейтенант міліції Василь Семанюк;
- старший прапорщик Володимир Шарабуряк;
- прапорщик Володимир Лисенчук;
- старшина міліції Петро Остапюк;
- старший сержант міліції Віктор Яковьяк.
Усі загиблі удостоєні звань та орденів посмертно.
Єдиний, кому вдалося вижити — другий пілот, старший лейтенант Олександр Макеєнко, який дістав тяжкі травми й був доправлений до лікарні міста Харків.
Ця масова загибель, яку українці побачили по телевізору вже через пару годин, спровокувала емоційний вибух, який для великої частини українського суспільства став рубіконом, що знаменував, що це справжня війна і назад шляху немає.Генерала Кульчицького знали дуже багато людей. І для всіх він був прикладом людяності й «свого» генерала. На цьому прикладі формувалося багато українських офіцерів Національної гвардії. А для батальйону, яким генерал опікувався, він став головним героєм. Вони попросили у Президента назвати підрозділ в честь їхнього генерала, вони тримають його портрет на блокпостах і в бліндажах.
І коли грянуло повномасштабне вторгнення/ Батальйон Кульчицького у перші ж дні зібрав своїх добровольців і став на оборону спочатку Київщини та Попасної, а потім і на інших напрямках.
Сьогодні підрозділ увійшов у склад Гвардії Наступу і готується знову разом із побратимами звільняти українські території.
