У день, коли відомій акторці могло виповнитися 85 років, її пам'ять вшанували актори драмтеатру Народна артистка України, професорка кафедри сценічного мистецтва і хореографії Навчально-наукового інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Христина Фіцалович відійшла у вічність 18 серпня 2020 року на 83-му році життя.
У день, коли відомій акторці могло виповнитися 85 років, її пам'ять вшанували актори Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
1963 рік став початком великої театральної історії, в яку Христина Фіцалович увійшла як символ прикарпатського театру.
Христина Фіцалович — перша народна артистка на Прикарпатті, перша жінка-професор, засновниця кафедри сценічного мистецтва ПНУ імені Василя Стефаника і перша її керівниця, перша виконавиця ролі Роксолани в одноіменній постановці театру — виставі, котра мала 700 аншлагів і увійшла в історію українського театру.
1 червня в залі Івано-Франківської філармонії імені Іри Маланюк, де розпочинала свою кар’єру Христина Фіцалович, відбувся концерт-присвята «Велич мистецької долі».
Довідка. Батьки: Павло Келебай та мати Стефанія Келебай (Хащівська). У сім'ї було четверо дітей — брат та три сестри. З 1945 по 1955 навчалася в середній школі № 1 міста Калуша. У школі бере участь у художній самодіяльності, співає в хорі та вокальних ансамблях. Ще в шкільні роки отримує пісенну роль — образ Наталки в п'єсі Котляревського Івана «Наталка Полтавка». У 1955 році Христина Келебай запрошують для кінопроб для студії Олександра Довженка «Долина синіх скель», але нестача акторського досвіду не дозволила мріям збутися.
Після закінчення школи Христина здає документи в Станіславський (Івано-Франківський) медичний інститут, але побачивши оголошення про те, що музичне училеще ще також набирає студентів саме в цей період, самостійно вирішує спробувати свої сили. І в 1956 року поступає на деригентський відділ тодішнього Станіславського музичного училища.
Серед педагогів в училищі були знані та відомі музиканти, проте особливо тепло Христина сприйняла вчительку вокального мистецтва Божену Андріївну Антоневич ученицю славнозвісної Соломії Крушельницької. Вихована на традиціях львівської мистецької школи, Божена Антоневич всі свої знання і вміння передавала студентам. Саме Божена Андріївна стала консультантом для Христини на всю подальшу професійну діяльність. В 1958 році Христина Келебай одружилась з Іваном Фіцаловичем, віолончелістом, керівником струнного квартету Станіславської обласної філармонії. В 1959 році, навчаючись на чевертому курсі, Христина Фіцалович народила доньку Наталію.
У 1960 році Христина Фіцалович отримує призначення на роботу до обласної філармонії на посаду солістки-вокалістки. У філармонії співає різножанрові твори: класичні арії та романси, народні, ліричні та жартівливі сучасні пісні. Крім того пробує себе в естрадному профілі — стає солісткою вокального ансамблю, з яким концертує містами республік Середньої Азії (Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан). Також Христина Фіцалович часто їздить на гастролі в міста Російської РФСР із Гуцульским ансамблем. Саме в Івано-Франківській філармонії, на одному з концертів її помічає головний режисер обласного театру Євген Гречук, відчувши, що справжнім покликанням цієї співачки є сцена. Він запрошує її на роль Любаші в опереті "Севастопольський вальс". І ось з 1963 року взяв початок новий творчий театральний етап життя Христини Фіцалович.
Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка став для актриси другим рідним домом. Тут вона зіграла велику кількість ролей, зростала професійно, зростав і її авторитет, слава та повага.
Підсумком цього стала і висока відзнака: 27 січня 1984 року Христині Фіцалович присваїли почесне звання народної артистки Української РСР.
