Володимир Сапіга народився 24 липня 1973 року в селі Чорний Острів Львівської області. Був не лише справжнім професіоналом своєї справи, а й патріотом, який не словами, а ділами доводив свою любов до України. В мирному житті — здібний будівельник, вірний друг, люблячим батьком і чоловік. За свій невеликий зріст на фронті отримав позивний "Малий".
З початку повномасштабного вторгнення Герой без вагань добровільно став на захист України й перебував в лавах бійців, які боронили нашу державу на передовій.
Останній бій воїна відбувся 23 лютого 2023 року у селі Білогорівка Донецької області. Ніхто краще не схарактеризує солдата, як його побратими з 10 гірсько-штурмової бригади: Руслан Вакуленко, Андрій Стинавський, Андрій Тибель, Віктор Провічак.
Під час танкового обстрілу загинуло дев'ятеро воїнів. Були важко поранені Володимир Сапіга і його побратим. Володимир, стікаючи кров’ю, тягнув на собі свого ще живого, але тяжко раненого побратима в надії врятувати його. «Малий» загинув, — йдеться в петиції.
У солдата залишилась дружина та дві доньки.
"Вдячні йому за відвагу, велику жертву заради України та усіх нас і просимо присвоїти таке заслужене та почесне звання Героя України (посмертно)", — пише автор петиції Володимир Ощипок.
Щоб петиція потрапила на розгляд Президента, потрібно зібрати 25000 підписів.
Підтримати петицію можна за посиланням.