Свій останній спочинок Василь Цюпер знайшов на кладовищі рідного села Мостище Василь Цюпер — сержант 10-ої гірсько-штурмової бригади. Народився 15 грудня 1963 року в селі Мостище.
Ріс покійним, врівноваженим, добрим хлопчиком, дуже допитливим і товариським. Як старший син у сім'ї став для батьків підтримкою та опорою. Допомагав виховувати молодшого брата Івана та сестричку Олю, йдеться в проєкті «Спогади України», інформують «Вікна».
Навчався у місцевій школі. Вчителі згадують його як старанного та здібного учня. Мав багато друзів. Закінчив Калуське ПТУ №7, де здобув фах електрозварника 5-го розряду. Працював на ВО «Хлорвініл», їздив на заробітки.
22 березня 1986 року одружився. З коханою дружиною Світланою прожив 36 щасливих років. У шлюбі народили двох дітей — сина Василя та доньку Юлію. Виховав їх чесними та працьовитими людьми. Дочекалися двох онуків Олександра та Валерію.
За своє життя Василь Цюпер тричі йшов добровольцем на російсько-українську війну. Свій бойовий шлях розпочав на Донбасі у 2015 мінометником 131 мінометного батальйону. Героїчно стримував ворога у степах східної України, воював у багатьох гарячих точках: Водяне, Рубіжне, Краматорськ. Мав загострене почуття справедливості та завжди відстоював власні життєві цінності.
Заслужив чимало бойових нагород. Серед них — відзнака «Хрест розвідника», орден «Воєнна розвідка України, нагрудний знак «Учасник АТО» та медаль «За участь в антитерористичній операції». Демобілізувався в 2021 році.
З початком широкомасштабного російського вторгнення не міг спокійно сидіти вдома. 28 лютого 2022 року пішов до Калуського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. І вже 1 березня вирушив на захист рідної держави на свій останній бій.
Побратими характеризують Василя Цюпера як чудового бійця, надійного друга, готового прийти на допомогу в будь-якій ситуації, щиру та чуйну людину.
Героїчно загинув 23 березня внаслідок авіаобстрілів поблизу села Підгайне Вишгородського району Київської області, виконавши військовий обов'язок до кінця. Йому було лише 58.
Свій останній спочинок Василь Цюпер знайшов на кладовищі рідного села Мостище Калуської громади 26 березня 2022 року. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджений «Орденом за мужність третього ступеня», медалями «За заслуги перед Прикарпаттям» та «За оборону рідної держави».
11 червня 2023 року в Мостищі відкрили пам’ятну дошку Василеві Цюперу.
