Стара церква суттєво не змінилась від початку 1990-х років. Проте зараз вона, на жаль, руйнується й потребує реставрації Новий маршрут включає наступні локації:
- Голинську церкву Покрови Пресвятої Богородиці;
- Берлозьку церкву Різдва Пресвятої Богородиці;
- Сваричівський краєзнавчий музей;
- Сваричівську церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці;
- Сваричівську церкву Воскресіння Христового;
- Ціневський історико-краєзнавчий музей культури та побуту Бойківщини;
- Ціневську церкву Святого Архистратига Михаїла;
- Перегінську церкву Зіслання Святого Духа;
- Перегінський ліцей (Ратуша);
- «Замок» Балабанів;
- Перегінський музей національно-визвольної боротьби та історії.
До Голинської церкви, якщо їхати автотрасою Н 10 з Івано-Франківська, добиратися орієнтовно 40 хвилин часу. Також є можливість доїхати на потязі та рейсовим автобусом, інформують "Вікна" з посиланням на "Івано-Франківщину туристичну". Від зупинки в центрі села звертаємо ліворуч, натрапляємо спершу на сучасну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, освячену у 2018 р. Звідси вже можна побачити і стару церкву, вона захована поміж дерев на краю пагорба.
У писемних джерелах вперше посвята місцевої церкви Покрови Пресвятої Богородиці відзначена у Катедратику Львівської єпархії під 1680 р. Попередня дерев’яна церква була збудована у 1765 році після пожежі 1763 році, в якій згорів храм, зведений у 1719 році. На історичній карті 1783 року святиня розташована приблизно там же, де й зараз.
Теперішня стара церква Покрови Пресвятої Богородиці була побудована у 1886 році. У 1887 році храм отримав Благословенну грамоту від Митрополита Галицького, Архієпископа Львівського та Єпископа Кам'янецького, предстоятеля УГКЦ Сильвестра Сембратовича. На початку ХХ століття маляри Іван Залуський та Іван Ольшевський розписали стіни у святині і намалювали іконостас.
Безхмарне буття храму тривало до Першої світової війни. Навесні 1915 року урядники Австро-Угорської імперії звернулися до представників духовенства всіх конфесій із проханнями пожертвувати на потреби оборони дзвони, реквізиція відбулась у серпні-вересні 1916 р., всього із храмів Калущини було конфісковано 355 дзвонів, у т. ч. шість із голинської церкви, виготовлених у 1886 року, ймовірно, ливарнею Фельчинських.
У 1917 році околиці села стали полем воєнних дій, місцевість навколо була всіяна окопами. Під час радянської окупації у 1960-х рр. радянська влада зачинила храм і перетворила приміщення на склад. У кінці епохи совітів громада повернула і впорядкувала приміщення храму, богослужіння відновились у 1988 році і тривали до 2018 року, аж поки мешканці не спорудили нову церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яка сьогодні є релігійним та волонтерським осередком згуртованої голинської громади.
Парафіяни ревно бережуть зв'язок поколінь. Варто зауважити, що у новій церкві зберігається перенесена зі старого храму ікона «Молитва Ісуса Христа на Оливній горі», на якій помітні сліди від куль пострілів радянських прислужників.
Ще один цікавий факт для туристів. Біля нової церкви Покрови Пресвятої Богородиці у 2021 році встановили 4-метрову ковану писанку, виготовлену ковалем із Кадобни Іваном Боднарем.
Стара церква суттєво не змінилась від початку 1990-х років. Зараз вона, на жаль, руйнується й потребує реставрації.
Якщо потрапите на екскурсію всередину, то відчуєте особливу атмосферу намоленого, приглушеного світлом простору, тут час наче завмер.
На території храму на північному заході збереглись дві дерев’яні дзвіниці. Зараз тут збережений один із чотирьох стародавніх дзвонів, раніше захований і відтак врятований місцевими мешканцями у часи радянської окупації.
Із Голиня прямуємо від храму вниз до річки Лімниця, переїжджаємо міст, минаємо село Тужилів. Ліворуч вашу увагу неодмінно захопить пішохідний міст бірюзово-блакитного кольору, який був споруджений після повені у 2008 році. Сюди часто приїжджають для фотосесій.
