Віталій Дерех загинув 28 травня 2022 року біля міста Попасна Луганської области внаслідок авіаційного удару "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" Дереху Віталію Мирославовичу — молодшому сержанту (посмертно)", — йдеться в указі.
Віталій Дерех народився 3 вересня 1987 року в місті Тернополі.
Закінчив Галицький коледж імені В'ячеслава Чорновола. Працював журналістом газети "20 хвилин". У 2013 році від редакції їздив в експедицію в Південну Африку та Мадагаскар.
Активний учасник Революції гідності в складі 15-ї сотні Самооборони Майдану. Рятував людей на Інститутській 20 лютого.
Пластував в 29-у курені УПЮ ім. Юрія Старосольського, згодом разом із своїм гуртком "Сірі Вовки" (в якому також був Віктор Гурняк, Герой України, загинув в бою за Україну в 2014) — в 77 курені УПЮ імені Івана Гавдиди, де і був впорядником, коли перейшов в старші пластуни. Учасник та інструктор у військово-патріотичному таборі "Легіон".
Був волонтером-рятувальником Мальтійської служби допомоги Івано-Франківська. Як рятувальник Віталій брав участь в забезпеченні спортивних змагань та культурних заходів. У 2018 році впродовж місяця брав участь медичному забезпеченні у прощі в Мєджугоріє у складі міжнародної мальтійської групи волонтерів.
У 2014 році пішов добровольцем в батальйон "Айдар" Збройних сил України; воював до липня 2015 року. У 2016-2018 роках працював в Муніципальній варті Івано-Франківська.
У 2016-му боєць отримав орден "За мужність" ІІІ ступеня.
З початком російського вторгнення в Україну 2022 року вступив до 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна, в складі якої брав участь в боях під Києвом, опісля — на Луганщині. Керував розрахунком протитанкових засобів, з яким ліквідував не одну одиницю ворожої техніки та особового складу. Загинув 28 травня 2022 року біля міста Попасна Луганської области внаслідок авіаційного удару. Віталію Дереху було тільки 34 роки. У Віталія залишилися матір і брат.
Похований 2 червня 2022 року на алеї Героїв, що на Микулинецькому цвинтарі міста Тернополя.
Ось що кажуть його побратими, які служили з ним в нашій бригаді:
Боєць на псевдо "Мак":
"Він врятував не одне життя. Був і парамедиком, і сапером. На тій ділянці, де загинув, врятував життя своїх побратимів, які там знаходилися поруч. По них працювала ворожа БМП, їх було в бліндажі дев'ятеро. Було потім двоє "двохсотих" і семеро "трьохсотих". Якби не Дерех і його розрахунок, котрий знищив цю БМП, то там були б усі загиблі. Він заслуговує на цю нагороду".
Сергій, псевдо "Одеса":
"Віталій Дерех достойний звання "Героя України ". Він любив Україну і віддав за неї найцінніше — ЖИТТЯ. Він був поважною людиною. Я радію, що познайомився з такою людиною і він буде назавжди в моєї пам'яті. Він був веселим та добрим, ніколи не ображався, завжди допомагав та давав поради. Герої не вмирають. Слава Герою!".
Олександр, псевдо "Мажор":
"Віталій був дуже цілеспрямованим, жадав якнайшвидше вигнати окупантів з нашої землі. Був справжнім сином українського народу. Людина такого характеру залишає слід у душі кожного. Думаю, що він уже давно заслужив цю нагороду".
Едуард, псевдо "Бард":
"Він врятував мені життя. Захоплювався його обізнаністю у військовій справі. Під час пересування між позиціями по нам відкрили вогонь зі стрілецької зброї. Він чітко знав що робити, його досвід врятував нам життя. Віталік ніколи не хизувався і допомагав іншим. Ніхто не знав, що він боронив країну на Інститутській, чи служив в Айдарі до повномасштабного вторгнення, дізналися це від інших. Завжди веселив нас, таких людей одиниці, не важливо що відбувалося навколо, чи то авіація нас криє, чи ворожа арта, він вмів влучно пожартувати та підтримати цим побратимів. Обізнаний та розумний, з ним бойові дії проходили менш нервово, оскільки він знав як діяти. Дерех був готовий віддати все, щоб виконати бойове завдання. Робив це відважно та сміливо. В ньому було стільки життя та енергії, що це заряджало інших. Його не вистачає".
Боєць, псевдо "Вампір":
"Сьогодні Віталій отримав посмертно звання Героя України! Це хороша новина, бо про нього не забули! Не забули його вклад на цій війні, всю роботу яку він робив! Сміливість, впевненість та мужність з якими він брав до рук зброю, й його вміння та навички які він передавав іншим, цим він врятував багатьох недосвідчених бійців! Його інженерні, медичні, тактичні та стрілецькі навички й особистий досвід років війни! Але мені особисто неймовірно сумно з розумінням того, що ніколи його більше не почуєш, він не розкаже цікавий жарт чи історі, більше не почую його сміх та не випити з ним кави… Та не почути від нього "Вогонь!".
Разом з Віталієм воював і боєць з позивним "Ліпа".
"З Дерехом я познайомився в Костянтинівці. Він був уже бійцем з досвідом. Був чудовим командиром, виконував бойові завдання. Боєць гідний ордена і звання Героя Віталій поклав своє життя на захист нашої країни та наших кордонів", — розповів "Ліпа".
Віталій, псевдо "Гума":
"Я пишаюся, що знав Віталіка, що з ним працював. Він навчив нас працювати, виживати. Він рятував життя своїх побратимів, про це мало хто знає".
Олександр, псевдо "Бохан".
"Я з ним не так довго і був, але як командир він був взагалі супер, було все злагоджено. Він знав свою роботу, чудово працювали. Його нагородили "Золотою Зіркою", шкода що посмертно. Всі знали свою роботу під його керівництвом. Був дружній колектив завдяки йому".
