Музика посилює входження людини в стан розслаблення і перезавантаження Олександр Скай, композитор та музикант, засновник проєкту і учасник ембієнт-дуету Light Dreams, розповів "Post Impreza" про ідею та реалізацію музичних оздоровчих сесій.
— Що це за проєкт і як він має працювати?
На початку вторгнення взагалі не розумів, що робити. Музику писати не хотілося, бо стан був такий, коли ні в чому не впевнений. Але у березні усвідомив, що просто сидіти й читати новини — цього не можу точно. Бачив людей, стресовий стан багатьох, і розумів, що треба зібрати свої знання і створити щось таке, що може допомогти. Я психолог за освітою, але мій основний напрям — музика.
В цьому моменті усвідомлення я почав займатися проєктом Ambiotik — вирішив створити реабілітаційну програму, що допомагає знімати стрес та психічне напруження.
На перший захід в Калуші прийшли не тільки дорослі, були також підлітки. Результат був дуже позитивний, багато кому ця тема почала допомагати. Тож я досі шукаю шляхи, щоб її розширити.
Основний механізм — музика, яка є каталізатором. Вона посилює входження людини в стан розслаблення і перезавантаження. Своїм голосом я веду і направляю людей, щоб вони сконцентрувались на відчуттях, розслабили тіло. Деякі навіть засинають, тому що повний релакс — це, в принципі, сон. Решта йдуть у стан напівсну. У кінці я їх звідти забираю — також своїм голосом.
Музику пишу сам: завдяки певним знанням частот, які впливають на свідомість, і знанням психофізіології і фізики звуку, створюю її так, щоб вона поступово вводила людину у певний реабілітаційний стан і виводила з нього.
З терапевтичної точки зору, не музичної, фішка яка: коли людина в стресовому стані, у неї починають напружуватися м’язи. Психосоматика розповідає про те, що всі наші хвороби обумовлені певними емоціями, які в тілі «зависають», створюють певні затиски, м’язи знаходиться в певному статичному напруженні. Для того, щоб людина одужала, потрібно на ті м’язи вплинули або фізично, або емоційно. Мій метод працює так само.
Основна задача — створити умови, щоб людина змогла розслабитися наскільки зможе. Деякі затиски можуть створюватись багато років, їх, наприклад, дуже важко з першого разу розслабити. Але коли тіло починає розслаблятися, енергетичні потоки, як і наша кров, проходять і проносять через тіло багато речовин, які допомагають організму відновлюватися фізично та емоційно. Тому що одне без іншого не працює.
Основна ідея — показати і навчити людей, що вони можуть робити це самостійно: є певний метод і музичні твори. Я маю канал на YouTube, де викладаю музику, роблю підбірки на Spotify, де люди можуть на 20 хвилин самостійно включити музику і розслабитись, є навіть програми з моїм голосом. Щоб кожен мав можливість самостійно себе привчити.
— Як проєкт зараз реалізується, які результати?
Сесій провели не так багато, як хотілося б — немає фінансування. Увесь процес — здебільшого мій альтруїстично, і тому це було лише в Калуші. Від березня 2022-го і дотепер ми провели до десяти сесій. Декілька разів я робив онлайн-сесії, але бачу, що наші люди не дуже готові до цього — простіше зробити ролик, щоб вони самостійно цим користувалися.
Кожного разу, коли проводжу сесії, бачу, що люди приходять зовсім не усвідомлені, а після — змінюються, їм стає краще, легше, вони хотіли би продовжувати. Звісно, більший відсоток людей забуде й заб’є болт, але, як показує практика, 35% все ж повертатимуться і будуть самостійно щось робити.
Дуже рідко, але буває, що люди не можуть розслабитись. Вони, наприклад, під час сесії, яка відбувається 30-40 хвилин, десь блукають, не можуть знайти собі спокою, ворочаються. Це в більшості люди, яким за 60, у яких накопичилось багато напруженості в тілі, їм дуже важко розслабитися. Але у більшості випадків є позитивний результат.
Після кожної сесії я проводжу опитування і працюю над покращенням проєкту. Мені хотілося б дати йому більше розголосу, щоб люди дізналися, що є така можливість. Багато людей перебувають у стані, який вони навіть не усвідомлюють, і не знають, що їм потрібна допомога. Хочеться, щоб кожен міг прийти на сесію, познайомитись, отримати інформацію. Шукаю соціальні організації, які можуть з цим допомогти. Щоб завдяки їм можна було знайти людей, яким це потрібно, і провести такі сесії. Планую робити їх у Франківську, Львові, Києві тощо.
Також хочу працювати з військовими, тобто з тими, хто повернувся з війни. Зараз є така можливість, якраз ведуться переговори. Це достатньо складна тема, але в мене є бажання попрацювати з ними, допомогти.
— Розкажи більше про свою освіту та досвід — те, що дозволяє працювати з психічним здоров’ям і створювати музично-терапевтичний проєкт. Який бекграунд мають інші учасники команди?
Проєкт із самого початку починав я, оскільки маю психологічну і музичну освіту. Достатньо давно закінчив Одеський національний університет, практикував групову та індивідуальну терапію, але як психолог не працюю років п’ятнадцять — весь перейшов в музику.
У команді є також моя знайома, Ганна Шестакова, з якою ми вчилися разом на одному факультеті. Вона зараз більше займається в соціальній сфері — мені, як людині, яка більше відповідальна за сам процес, потрібні люди, які би займались й знали певні соціальні моменти. А також в команді моя дружина Ольга Кубик, з якою ми створюємо музику для проєкту, — у нас є Light Dreams, в якому ми разом граємо. Нас поки що троє в цьому процесі.
— Як тепер, з початком повномасштабного, виглядає твоє розподілення на творчі проєкти і соціальні? Чи є наснага не тільки лікувати через музику, але й творити нову, чи встигаєте займатися Light Dreams, наприклад?
Після того, як я зібрав себе докупи, почав Ambiotik, зрозумів, що можу творити далі. Було декілька певних творів під впливом цього часу, яких я ще не здав, бо часу не було. Але якось воно пішло — зараз Light Dreams і виступає, і щось робить. Вже навіть з деякими лейблами підписав контракт, щоб в цьому році видати альбом.
Тобто зараз йде волонтерський рух Ambiotik, але паралельно йде рух музичний — Light Dreams і багато паралельних проєктів, тому що я ще пишу музику для різної реклами і таке подібне. Тому процес є, не стою на місці, намагаюсь зробити якомога краще із того, що можу зробити.
