Азербайджанець за батьком Ельвін надзвичайно любив Україну, пишався своєю державою Ельвін Новрузов мав азербайджанське коріння, але в Україні ріс, навчався, працював. З дитинства був дуже активним, товариським, багато жартував і мав унікальний талант — вмів швидко навчатися будь-якої справи. Так, працюючи в Німеччині, Ельвін вивчив німецьку мову, навчився самостійно розробляти і конструювати меблі. А ще мав гарний почерк та улюблене хобі — нумізматику.
Не служивши в армії та не маючи військового досвіду, калушанин в короткі терміни навчився бути справжнім воїном. Ельвін Новрузов був холоднокровним і зібраним в тих моментах, де інші могли проявляти слабкість, а особливо коли йшла мова про порятунок побратимів. Три місяці він вважався зниклим безвісти, допоки родині не повідомили сумну новину про загибель коханого чоловіка, турботливого сина і люблячого батька.
У інтерв'ю «Вікнам» дружина Софія та мати Катерина розповіли про Ельвіна Новрузова.
Народився Ельвін Новрузов 13 листопада 1987 року в Сибіру. Тато був за національністю азербайджанцем, мама — українка. Коли дитині було чотири місяці, родина переїхала до Калуша. Ельвін був гіперактивною дитиною, балакучим, жартівливим. Свого часу в палаці культури «Юність» займався спортивною гімнастикою, здобув звання кандидата у майстри спорту. Навчався у Калуській ЗОШ №6. Згодом вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, де здобув спеціальність «Автоматизація та комп’ютерні науки». Працював на заводі ТОВ «Техмаш» майстром зміни. Відтак поїхав на роботу до Києва, де займався проєктуванням меблів. Згодом їздив за кордон в Німеччину, Чехію та Польщу.
У 2019 році познайомився у Фейсбуці з майбутньою дружиною Софією. Вже за три тижні закохані зрозуміли, що хочуть жити разом. Закохані одразу переїхали на орендовану квартиру, оскільки свого житла не було. Тож чоловік знову поїхав на роботу кордон. Софія теж хотіла бути біля коханого, знайти роботу. Але Ельвін не підтримував цю ідею, бо не хотів, щоб його дівчина важко працювала.
«Я йому казала, що він знайшов роботу вдома. Проте він не міг всидіти на місці», — пригадує дружина загиблого Героя.
Ельвін познайомився з Софією у соцмережі. З першої зустрічі більше не розлучалися
Згодом дівчина поїхала погостювати до коханого в Німеччину. Там її чекав приємний романтичний сюрприз — освідчення Ельвіна на Берлінській телевежі. Софія радісно сказала «так». Молодята відсвяткували весілля, купили квартиру. А відтак Софія дізналася, що чекає первістка. Сім'я зраділа такій прекрасній новині — Ельвін дуже хотів дівчинку.
Навіть з Бахмута Ельвін щоранку телефонував дружині, що живий...
«Ми ще сперечалися хто буде: хлопчик чи дівчинка? На УЗД сказали, що буде дівчинка. Уже тоді думали про ім'я Олівія», — розповідає Софія Новрузова.
Ельвін понад життя любив донечку Олівію
Сім'я раділа життю, проте не могла уявити, що розпочнеться повномасштабне вторгнення. В перші дні взагалі не розуміли, що робиться. Проте згодом прийшло розуміння, що прийшла кровожерлива війна, яка не пошкодує нікого. Тим часом батько Софії приймає рішення іти на війну. Довго не витримує й Ельвін. За словами дружини, йому було соромно сидіти вдома і бігати в укриття, в той час, як її батько п'ятьох дітей іде воювати.
21 березня 2022 року Ельвін Новрузов, не маючи жодного військового досвіду, поповнив ряди добровольців ЗСУ. Служив на посаді солдата-кулеметника у легендарній 46-й окремій аеромобільній бригаді. Пізніше був призначений до управління роти військової частини А-4350.
Софія пригадує, що чоловік постійно був на зв’язку. Щоранку жінка наводила будильник на 07.00, щоб почути від коханого «Я живий, все добре»…
Якось від Ельвіна не було звістки декілька днів: тоді на Херсонщині він отримав осколкове поранення в коліні. Проте все ж болем в нозі чоловік зателефонував сім’ї, щоб сказати омріяне «живий». Військового відправили на лікування до Одеси, відтак — на реабілітацію до Калуша. Вдома Ельвін Новрузов побув всього 10 днів, але думками був на війні: навіть після поранення калушанин «рвався» на фронт. Казав, що його друзям на війні без нього скучно, бо він навіть там жартував і був душею компанії.
Мама пригадує сина завжди активним, непосидючим і люблячим
Зі слів побратимів, на Херсонщині поранений Новруз витягав поранених хлопців, надавав медичну допомогу. Казав, що вже нічого не боїться. Ця війна така, що ми маємо бути зібраними, — пригадує жінка слова загиблого чоловіка.
Згодом Ельвін разом з побратимами потрапив під Бахмут — в самому пеклі війни ходив на бойові завдання. Дружина про все тільки здогадувалася. В розмовах проговорився, що всі авто погоріли і військовим немає з чим іти на бойові завдання. Заручившись підтримкою дружини, друзів, знайомих, за три дні зібрали потрібну суму. Хоч Ельвін був за характером такий, що нічого не попросив. Проте це була крайня потреба.
Тоді ж з Ельвіном сім’я втратила зв’язок. Був грудень 2022 року. Хоч командир, побратими нескінченно говорили, що все добре, та жіноче серце не обманеш — Софія відчувала біду. Стрес, постійні звернення до різних організацій та щоденна молитва — так промайнули три місяці без новин про чоловіка. Врешті прийшла звістка, що на території, куди зайшла інша бригада, 23 березня 2023 року знайшли й впізнали Ельвіна за речами та військовим квитком…
За офіційною інформацією, 31 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Озарянівка Бахмутського району Донецької області під час ведення зустрічного бою з противником, підтримуючи свій підрозділ кулеметним вогнем, солдат Ельвін Ілгарович Новрузов отримав поранення, не сумісне з життям.
Поховали воїна з усіма військовими почестями 3 квітня 2023 року на Алеї Слави, що на міському цвинтарі.
Героя поховали на Алеї слави міського кладовища в Калуші
11 липня Софія Новрузова зареєструвала на сайті Президента України електронну петицію про присвоєння чоловікові звання Героя України Ельвіну. З того часу вдалося зібрати понад 4700 підписів. Родина просить долучитися всіх небайдужих.
Підписати петицію про присвоєння калушанину звання Героя України можна за посиланням. Для того, що прохання розглянув Президент України, потрібно зібрати 25 тисяч підписів.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
