Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в Голині споруджена у 1886 році Тури інтегровані на інтерактивну туристичну мапу Івано-Франківської області, головний туристичний вебпортал Івано-Франківської області iftourism.com, сайт всеукраїнського проєкту "Virtual Ukraine" virtualukraine.travel, а також на Google Maps, інформує "Івано-Франківщина Туристична".
1. Церква Вознесіння Христового, с. Липа, Витвицька громада.
Місцева церква вперше згадана у реєстрі Львівської єпархії у 1708 році. У 1728 році замість старого храму звели нову дерев’яну святиню. У 1832 р. будівлю реставрували, а у 1901 р. розібрали, щоб протягом 1901–1902 років спорудити сучасну церкву. До Другої світової війни вона була дочірньою до матірної церкви у с. Слобода-Болехівська.
На початку 1990-х років споруда була відремонтована, зовнішні стіни ошальовані дерев’яною вагонкою. У 2018 році завершена дворічна реконструкція інтер’єру.
Церква збудована посеред села, на схилі високого пагорба, з дороги до неї ведуть довгі сходи. Будівля невелика за розмірами, хрещата в плані, одноверха.
Сьогодні це діючий храм, який належить громаді УГКЦ. Пам’ятка архітектури місцевого значення.
Переглянути 3D-тур можна за посиланням.
2. Водоспад Підгуркало, с. Ріпне, Дубівська громада.
Утворився на невеликому потоці Рипне (басейн річки Дуба), в місці, де течія перетинає урвище флішового типу. Вода майже прямовисно падає з висоти близько 5 метрів. У посушливу пору потік майже пересихає.
На відстані 700 метрів від водоспаду розташований цікавий туристичний об'єкт — Ріпненський Камінь.
Переглянути 3D-тур можна за посиланням.
3. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, с. Голинь, Калуська громада.
Уперше храм Покрови Пресвятої Богородиці у Голині згаданий у Катедратику Львівської єпархії у 1680 році. Наступна дерев’яна церква, зведена у 1719 році, проіснувала до 1763-го, в якому згоріла внаслідок пожежі. Замість неї у 1765 році збудовано новий храм. Наступною була теперішня дерев'яна церква, споруджена у 1886 році. Через рік храм отримав Благословенну грамоту від Митрополита Галицького, Архієпископа Львівського та Єпископа Кам'янецького, предстоятеля УГКЦ Сильвестра Сембратовича. На початку ХХ ст. маляри Іван Залуський та Іван Ольшевський розписали стіни у святині та іконостас.
Навесні 1915 року урядники Австро-Угорської імперії звернулися до представників духовенства всіх конфесій із проханнями пожертвувати на потреби оборони дзвони. Реквізиція відбулась у серпні-вересні 1916 року. Всього із храмів Калущини було конфісковано 355 дзвонів, у т. ч. шість із голинської церкви, виготовлених у 1886 році, ймовірно, ливарнею Фельчинських.
У 1917 році околиці села стали полем воєнних дій, місцевість навколо була всіяна окопами. Під час радянської окупації у 1960-х роках радянська влада зачинила храм і перетворила приміщення на склад. У кінці епохи СРСР громада повернула і впорядкувала приміщення храму, богослужіння відновились у 1988 році та тривали до 2018 року, аж поки мешканці не спорудили у селі нову церкву Покрови Пресвятої Богородиці.
Сучасний вигляд святині практично збережений від початку 1990-х років. Пам'ятка архітектури місцевого значення.
Переглянути 3D-тур можна за посиланням.
4. Церква Преображення Господнього (Церква Св. Миколи), с. Спас, Спаська громада.
З другої половини XVII ст. у письмових джерелах у селі Спас згадуються дві дерев’яні церкви – Преображення Господнього і Святого Миколи, у XVIIІ ст. ці святині були замінені у різний час на новіші.
У верхній частині села у 1732 році розпочалося будівництво церкви Святого Преображення Господнього. У праці Дмитра Блажейовського вказується, що це була дерев’яна сакральна споруда, будівництво якої тривало протягом 1732-1772 років. Під час Першої світової війни церква була частково пошкоджена.
На карті 1783 року, де згадані обидва храми, на горі над селом позначене ще й урочище «Монастир» зі збереженими валами. За переказами, там існував монастир. Місцеві жителі використали окремі частини зруйнованої будівлі для спорудження нового храму. Будівництво Церкви перенесення мощей Святого Миколая почалося в останній чверті ХІХ ст. Храм збудований у 1886 році (проте, у праці Дмитра Блажейовського знаходимо іншу дату відкриття церкви — 1836 рік) На місці ж монастиря поставили кам’яний хрест, сьогодні цю місцевість називають «Під монастир».
У 1962 році храм Святого Преображення Господнього через аварійний стан закрили (згодом цю споруду розібрали на частини, а у 1963 році на її місці була побудована котельня для сільської ради), а культове майно перенесли до церкви Святого Миколи. Власне тому у святині, що розташована на рівнинній території в центрі села, дві назви — Преображення Господнього і Святого Миколи.
Це тридільна, одноверха, дерев’яна споруда. Зруб поставлений на фундаменті, кладеному з каміння без розчину. У храмі збереглися оригінальні вікна. На початку 1990-х років стіни були шальовані вертикально дошками, дахи, баня та піддашшя покриті бляхою.
Сьогодні це діючий храм, який належить громаді УГКЦ, віряни також користуються новою церквою, зведеною у 1991-1996 роках. Пам’ятка архітектури місцевого значення.
Переглянути 3D-тур можна за посиланням.
5. Водоспад «Під Комином верхній», с. Пороги, Солотвинська громада.
Водоспад каскадного типу розташований на відстані 300 м вище над потоком у точці впадіння в річку Бистриця Солотвинська (висота перепаду води — близько 12 метрів).
У самій точці впадіння на безіменному струмку розташований водоспад "Під комином". Назва водоспадів походить від гори Комин.
Переглянути 3D-тур можна за посиланням.
Довідка. Проєкт «Бойківські Карпати» реалізовується департаментом міжнародного співробітництва та євроінтеграції громад Івано-Франківської облдержадміністрації за партнерської участі 12 територіальних громад Прикарпаття і волонтерів.
Метою проєкту є збільшення туристичної привабливості Східної Бойківщини, підвищення інституційної спроможності управління територією як туристичною дестинацією, створення умов для росту туристичних потоків та залучення інвестицій, перетворення туризму на індустрію економіки відвідувачів.
